Верховною Радою України 30 березня 2020 року був прийнятий Закон №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», яким внесено зміни до ст. 762 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 14 Прикінцевих положень ЦКУ завдяки Закону № 540 звучить так: «З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».

Тобто, Закон роз’яснює правила скасування орендної плати на час карантинних заходів та надзвичайної ситуації в Україні та закріплює, що від орендної плати будуть звільнені наймачі, які не могли використовувати майно в силу обставин, за які вони не відповідають.

Отже, орендар лише «може бути звільнений від плати», але для цього треба, щоб виконувались умови норми ч. 6 ст. 762 ЦКУ. Тобто, потрібно довести орендодавцю неможливість використання відповідного майна. Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов’язання сплатити орендну плату об’єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Всім зацікавленим орендарям майна належить довести орендодавцям нерухомості, що вони об’єктивно не могли використовувати орендовані приміщення через карантинні заходи. Це потребує від орендаря певних зусиль.

По-перше, рекомендовано направити звернення до орендодавця з проханням/листом звільнити від сплати з посиланням на причини неможливості використовувати приміщення.

По-друге, видати внутрішній наказ або розпорядження на підприємстві, щоб зафіксувати факт тимчасового припинення діяльності. Можливо – скласти відповідний акт, провести переговори, підготувати акт звірки та/або додаткову угоду до договору, опломбування приміщення тощо. Одним словом, відстоювати свої права та інтереси.

Проте у будь-якому випадку необхідність доведення причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю використання приміщення і неспроможністю виконати свої конкретні зобов'язання, будуть покладатися на орендаря.

Отже, підсумовуючи, карантин не буде автоматично звільняти орендарів від обов’язку виконання основного зобов’язання та оплати орендних платежів. Але, якщо все-таки існують об’єктивні перешкоди у користуванні приміщення, то необхідно зібрати всі можливі документи та доказову базу для фіксації вказаних обставин, для використання їх, за потреби, для захисту інтересів орендаря у суді.