Про систему контролю за дотриманням водного балансу в Україні, критичний стан систем меліорації та вплив на їх розвиток законопроєкту 5202-д «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» в коментарі виданню «Вести» розповів заступник голови ВАР Михайло Соколов.

Як зазначив заступник голови ВАР, в Україні вже існує система контролю за дотриманням водного балансу, яку реалізує Державне агентство водних ресурсів України. Існують відповідні регламенти — наповнення водосховищ, скидання вод, промивки русла річок тощо, — якими і регулюється кількість води у тій чи іншій водоймі.

Забір води з водних об’єктів здійснюється на підставі дозволів на спецводокористування, які зобов’язані отримувати всі кінцеві водокористувачі. І мова не лише про агровиробників, це і промислові підприємства, водоканали, муніципалітети. Даний дозвіл регулює, скільки води та з якого водного об’єкта  може бути забрано тим чи іншим споживачем.

«Законопроєкт 5202-д «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» жодним чином у цю систему не втручається. Більше того: якби в цьому законі щось подібне з’явилось, то це було б дуже погано, бо порушувало б єдину систему, яка зараз існує і успішно працює», — сказав Михайло Соколов.

За його словами, коли у 2020 році виникла проблема засухи у на Півдні (у 2020 році через посуху Одещина втратила до 90% врожаю озимих культур), то для гідроелектростанцій ліміти на скидання води були оперативно зменшені. Ця система — це електронний реєстр, завдяки чому Держводагентство має змогу робити коригування в реальному часі, якщо бачить, що десь є нестача води 

Експерт відзначає, що всі, у кого є пайова земля та хто є користувачами зрошувальної системи, повинні мати спецдозволи на водокористування і лише їм ОВК матиме право постачати воду. 

«Що передбачено в законопроєкті 5202-д, щоб забезпечити ефективну роботу цієї системи при створенні ОВК? Організація може подавати воду лише тому, у кого є дозвіл на спецводокористування, крім передбачених законом випадків, коли водокористувачу не потрібно отримувати такого дозволу. Це стосується тих, хто використовує в день менше ніж 5 кубів води. Фактично, це обсяг, необхідний для зрошування ділянки у 12-15 соток, тобто мова про присадибне господарство. Однак, такі водокористувачі навряд чи будуть членами ОВК, оскільки середній розмір паю в Україні – 4 га. А найменші паї, які є на Західній Україні, — 0,5 га», — зауважив заступник голови ВАР. 

Більше того, до другого читання законопроєкту подано поправки і секретаріат парламенту рекомендує аграрному комітету врахувати їх, згідно з якими членом ОВК може бути лише той, хто має спецдозвіл на водокористування. Крім того, є пропозиція зобов’язати члена ОВК повідомляти організацію про закінчення дії такого дозволу чи його скасування. Більше того: ревізійна комісія повинна перевіряти відповідність між кількістю фактично поставленої води та обсягом, передбаченим у дозволі. Тобто ОВК буде наглядати за тим, щоб кількість води, поставленої нею з конкретної точки забору конкретному водокористувачу була саме такою, яка прописана у дозволі.  

Щодо впливу законопроєкту 5202-д на розвиток зрошувальної системи України, то, без сумніву, він буде лише позитивним. Адже дозволить нарешті агровиробникам на законних підставах інвестувати у зрошувальні системи. Наразі вони цього робити не можуть, хоча мають для цього і ресурси, і потребу, і бажання. Це при тому, що системи меліорації перебувають у критичному стані: із 2,3 млн га зрошувальних земель, які Україна мала на початок незалежності, зрошується трохи більше як 500 тис. га. Для відновлення потрібні дуже великі капіталовкладення. До того ж основні витрати припадають саме на доставку води на поля. Звичайно, потребують модернізації та ремонту і магістральні канали та насосні станції, але з точки зору розподілу витрат, основний обсяг — це зрошувальна система нижнього рівня. Це насосні станції, які забирають воду з  магістрального каналу та через систему труб подають її на поле. Витрати на їх модернізацію можна оцінити приблизно в 4 млрд доларів. Зрозуміло, що таких коштів зараз у держави немає, але вони є у аграріїв. На жаль, нинішня законодавча база побудована таким чином, що аграрії не можуть вкладати свої кошти у розвиток зрошення чи залучати задля цього кредити. І саме законопроєкт 5202-д покликаний вирішити цю проблему.