Нещодавно набрав чинності закон України № 2217-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», за який депутати проголосували 21 квітня 2022 року. Ним вносяться суттєві зміни у правовий режим господарської діяльності на тимчасово окупованій території України.

Експерти аналітичного центру ВАР «Розумна країна» за підтримки Програми USAID з аграрного і сільського розвитку - АГРО проаналізували закон № 1207-VII із змінами у регулюванні господарської діяльності на тимчасово окупованій території. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text

Основні положення документу:

1. Усі обмеження, які передбачені цим Законом діють лише щодо офіційно визнаних РНБО тимчасово окупованих територій. До прийняття РНБО такого акту, провадження діяльності на таких територіях здійснюється у загального порядку без обмежень, передбачених цим законом.

2. Офіційне визнання або невизнання територій тимчасово окупованими не впливає на можливість притягнення до відповідальності за  «Колабораційну діяльність»  (у разі наявності відповідного складу злочину).

3. На тимчасово окупованих територіях, які затверджено РНБО, будуть діяти такі особливості:

  • здійснення господарської діяльності дозволяється виключно після зміни податкової адреси на іншу («підконтрольну») територію України;
  • усі договори, стороною яких є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемними (не створюють правових наслідків);
  • ліцензії та документи дозвільного характеру не діють на тимчасово окупованих територіях, але зберігають чинність на іншій «підконтрольній» території, після зміни податкової адреси;
  • закон прямо забороняє юридичним особам ввозити/вивозити на/з підконтрольну територію України товари, що вироблені на тимчасовій окупованій території. КМУ може визначити випадки, коли таке стане можливим, але наразі такого акту КМУ не прийнято.

Детальний аналіз змін у регулюванні окремих питань правового режиму на тимчасово окупованій території України

07.05.2022 набрав чинності ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21.04. 2022 № 2217-IX, яким внесені суттєві зміни до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (надалі за текстом – Закон  № 1207-VII).

Серед основних змін відзначимо такі:

1. Внесені суттєві зміни до порядку визначення територій тимчасово окупованими.

Так, згідно статті 1 Закону № 1207-VII:

«2. Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об’єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України1.

3. Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.»

У пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону передбачено таке:

«3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.»

Таким чином для офіційного визнання території, що наразі фактично окупована після 24.02.2022, як тимчасово окуповану  у розумінні Закону № 1207-VII (визначення дати початку тимчасової окупації) необхідне відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України, введене у дію указом Президента України. На сьогоднішній (12.05.2022) день такого рішення не має.

Тобто, для цілей цього Закону без відповідного рішення РНБО навіть фактично окуповані після 24.02.2022 території не є тимчасово окупованими і на них не розповсюджуються регулювання та обмеження, встановлені  Законом № 1207-VII (в тому числі щодо переміщення товарів), які будуть зазначені нижче.

Однак, вважаємо за необхідне зауважити, що офіційне визнання або невизнання територій тимчасово окупованими не впливає на можливість застосування  статті 111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність»2 (у разі наявності відповідного складу злочину).

2. Зміни щодо переміщення товарів.

У новій редакції викладено частини друга - шоста статті 13-1 Закону № 1207-VII, якою врегульовані особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території.

Так, згідно частині другої 2 вказаної статті:

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Контроль  в’їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в’їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в’їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Таким чином, встановлено заборону на переміщення товарів, але із виключеннями, що передбачені частинами третьою та четвертою цієї статті. Це такі виключення:

1) У частині третій статті 13-1 зазначено:

Переміщення товарів фізичними особами через адміністративну межу може здійснюватися у випадку, передбаченому частиною третьою статті 3 цього Закону3, через контрольні пункти в’їзду-виїзду, в яких здійснюється тимчасовий прикордонний контроль.

Фізичним особам дозволяється переміщення через адміністративну межу на тимчасово окуповану територію та з тимчасово окупованої території особистих речей у ручній поклажі та супроводжуваному багажі.

Громадяни, у разі необхідності евакуації з тимчасово окупованої території на іншу територію України, мають право вивезення з тимчасово окупованої території на іншу територію України через адміністративну межу особистих речей та майна, що були у вжитку, які, на їхній розсуд, необхідні для облаштування на новому місці проживання, включаючи меблі, побутову техніку та інші предмети домашнього вжитку.

Порядок в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповану територію України і виїзду осіб, переміщення товарів з такої території затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік і обсяги (вартість/вага/кількість) обмежених або заборонених до переміщення через адміністративну межу товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

2) Частиною четвертою статті 13-1 Закону передбачено право фізичної особи при здійсненні евакуації через лінію зіткнення по гуманітарному коридору вивезення з тимчасово окупованої території на іншу територію України особистих речей та майна, обсяг яких визначається організатором гуманітарного коридору залежно від способу евакуації.

Аналізуючи зазначені норми, можна відмітити їх суттєву недосконалість, яка не дозволяє говорити про наявність повної правової визначеності щодо регулювання питання переміщення товарів з тимчасово окупованої території. Особливо якщо це стосується переміщення товарів не фізичними, а юридичними особами.

Так, згідно процитованих вище норм встановлено загальну заборону на вивезення товарів, при цьому, винятки, які закріплені у частинах третьої та четвертої, прямо говорять лише про фізичних осіб. Але, таж частина третя посилається на Порядок, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та Перелік і обсяги товарів, який затверджуються Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

На сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України затверджено лише Порядок в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій (постанова від 17 липня 2019 р. № 815).

У зазначеному Порядку (пункт 24) також встановлена заборона суб’єктам господарювання переміщувати на тимчасово окуповані території та з таких територій товари (вантажі), але встановлені винятки для:

  • харчових продуктів, які переміщуються у складі гуманітарних вантажів;
  • лікарських засобів та виробів медичного призначення, які переміщуються у складі гуманітарних вантажів;
  • товарів та продукції (у тому числі тих, що забезпечують функціонування та обслуговування або є необхідними у виробничому процесі) металургійної, гірничозбагачувальної, вугледобувної та енергогенеруючої галузей, об’єктів критичної інфраструктури за переліком та обсягами (вартість, вага, кількість), які затверджуються спільним рішенням Мінреінтеграції та Мінекономіки.

Таким чином, на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України не оновлений та фактично не визначений порядок переміщення товарів з тимчасово окупованої території України, що не віднесена до території у Донецькій та Луганській областях.

Також звертаємо увагу, що наразі в Україні запроваджена «Програма релокації підприємств» (основні кроки зазначені на офіційному сайті Міністерства економіки України  https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=3e766cf9-f3ca-4121-8679-e4853640a99a&title=ProgramaRelokatsiiPidprimstv ). Для отримання можливості перенесення виробничих потужностей підприємству потрібно подати заявку на переміщення, вказавши спеціалізацію, кількість працівників, можливості виробництва, потреби у виробничому приміщенні, сировині, розміщенні співробітників, а також спосіб транспортування.

Кабінетом Міністрів України постановою від 17 березня 2022 р. № 305 затверджені особливості роботи акціонерного товариства “Укрпошта” в умовах воєнного стану, яким, зокрема встановлена можливість здійснення безоплатного перевезення майна вітчизняних суб’єктів господарювання згідно з переліком, який формується Міністерством економіки і передається до Міністерства інфраструктури.

3. Зміни щодо порядку провадження господарської діяльності.

До Закону № 1207-VII також було внесено незначні  зміни щодо здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території, та в основному залишено регулювання, яке вже було передбачено раніше в цьому законі та нижче основні його аспекти будуть зазначені детальніше.

Ще раз нагадаємо, що офіційний статус тимчасово окупованої території запроваджується лише відповідним рішенням РНБО, введеним у дію указом Президента України.

Частина друга статті 13 Закону  № 1207-VII, якою встановлена заборона здійснення господарської діяльності, залишилась без змін:

2. Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

При цьому, другим абзацом встановлено, що правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (щодо можливості судом визнання такого правочину дійсним).

Частиною шостою статті 13 Закону  № 1207-VII встановлена заборона переказу коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України.

Частиною дев’ятою тієї ж статті встановлені особливості регулювання питань щодо ліценцій:

9. Ліцензії, надані суб’єктам господарювання до набрання чинності цим Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані Російською Федерацією після набрання чинності цим Законом - до тимчасової окупації цієї території України) відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності, документи (включаючи сертифікати), видані відповідно до закону до 1 січня 2018 року, та документи про відповідність, надані відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", документи дозвільного характеру, надані згідно із Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності":

  1. вважаються недійсними на тимчасово окупованій території;
  2. можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб’єктів на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику;
  3. не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України, крім випадків, коли до закінчення строку дії таких ліцензій (дозволів) здійснено деокупацію відповідної тимчасово окупованої території.

Також окремо встановлено, що на товари, вироблені на тимчасово окупованій території, не може бути видано сертифікат українського походження.

Таким чином, у суб’єктів господарювання, що зареєстровані на тимчасово окупованій території, можливість здійснення господарської діяльності у рамках українського законодавчого поля залишається лише у разі зміни їхнього місцезнаходження на іншу територію України.

В умовах воєнного стану з огляду на необхідність забезпечення достовірності відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерством юстиції реалізовано можливість проведення реєстраційних дій через окремі органи реєстрації (суб’єкти надання адміністративних послуг). Перелік таких органів із контактними даними розміщений на офіційному сайті Мінюсту України (https://minjust.gov.ua/news/ministry/onovleno-perelik-subektiv-yakim-v-umovah-voennogo-stanu-provoditsya-derjavna-reestratsiya-yuridichnih-osib-ta-fop-30363). 

Також відзначимо, що за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї законодавством встановлена кримінальна та адміністративна відповідальність.

Так, згідно статті 332-1 Кримінального кодексу України

"Стаття 332-1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї

  1. 1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави -
  2. караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією транспортних засобів.
  3. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, -
  4. караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів.
  5. 3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів"

            Слід звернути увагу, що кримінальна відповідальність може наступати лише у разі наявності мети - заподіяння шкоди інтересам держави.

            Без наявності зазначеної мети особа може бути притягнена до відповідальності на підставі статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї»:

Стаття 204-2. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї -

тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб"

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.;

____________________________________________________________________        

1Затверджено Указом Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019

2Це обумовлено тим, що норми статті 111-1 Кримінального кодексу України не мають прямої прив’язки до території, де відбуваються відповідні дії, об’єктивна сторона злочину залежить не від місця вчинення, а від кола суб’єктів, з якими відбувається «взаємодія». При цьому, таке коло визначено досить широко: «держава-агресор», «збройні чи воєнізовані формування держави-агресора», «незаконні органи влади, створені на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора».

3Слід відмітити, що частина третя статті 3 цього Закону, яка мала б визначати випадки можливого переміщення товарів фізичними особами через адміністративну межу, не містить таких норм, а лише визначає, що лінія зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Пʼятниця, 13 травня 2022

 

Партнери