Для доопрацювання законопроекту №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» створено робочу групу, яку очолив заступник голови ВАР Михайло Сколов. Наразі аграрні асоціації напрацьовують пропозиції до документу, які згодом будуть обговорюватись в рамках робочої групи.

Експерти ВАР проаналізували законопроект та визначили ряд проблемних питань, які потребують доопрацювання, та запропонували шляхи їх вирішення.

Проблема 1: До мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) не зараховується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), який, згідно даних ДПС за 2020 рік, складає ~485 грн на гектар оброблюваних земель (~1.7% НГО). Це у свою чергу  призведе до підвищення податкового навантаження для тих, хто працює легально, адже ставку ЄСВ доведеться сплачувати крім обов’язкового мінімального платежу.

Можливі варіанти вирішення:

• Пріоритетний: встановити, що при розрахунку суми сплачених податків, для порівняння з МПЗ, до суми сплачених податків зараховується сума ЄСВ.
• Або зменшити базовий коефіцієнт (ставку) МПЗ до 3,3 - максимум 4%% НГО.

Проблема 2: Проблематика завищеного НГО: застаріла методика розрахунку НГО земельних ділянок призвела, наприклад, до того, що в областях з низьким рівнем опадів, насамперед, Одеській області, НГО є завищеною та не відповідає реальній родючості ґрунтів. В результаті, навіть легально працюючі підприємства змушені будуть сильно переплачувати через неадекватно високе МПЗ.

Вирішення питання: Пропонується встановити, що НГО земельної ділянки, для розрахунку МПЗ, не може перевищувати 28000 грн (середнє НГО по країні). Обмеження діятиме до набрання чинності нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка повинна корелювати з реальною дохідністю земельної ділянки, та враховувати актуальну ступінь зволоження ґрунту на відміну від діючої методики.

Проблема 3: Відсутність перехідного періоду. Законопроектом пропонується встановити такі коефіцієнти МПЗ (фактично ставка податку від НГО): 0,05 –  базовий коефіцієнт, який застосовується всіма платниками податків, за виключенням ФОП – платників єдиного податку четвертої групи – половина базового коефіцієнту (0,025);

Варіанти вирішення: пропонується встановити перехідний період, впродовж якого такі коефіцієнти будуть поступово зростати:

• У рази не включення ЕСВ в розрахунок МЗП. 0,02 – за 2022 рік, 0,025 – за 2023 рік, 0,03 – за 2024 рік, 0,035 – з 2025 року.
• У рази включення ЕСВ в розрахунок МПЗ. 0,035 – за 2022 рік, 0,04 – за 2023 рік, 0,045 – за 2024 рік, 0,05 – з 2025 року.

Для ФОП – платників єдиного податку четвертої групи половина коефіцієнту який діє з 2025 року.

Проблема 4: МПЗ розраховується окремо для кожної компанії. В результаті, в структурах, де основний штат співробітників оформлений на головну компанію, можуть виникнути доплати на дочірніх підприємствах, хоча загальна сума сплачуваних податків буде перевищувати МПЗ.

Вирішення: Пропонується, за заявою платника, розраховувати МПЗ та суму сплачених податків сукупно за всі компанії та ФГ для юр. Осіб, 51% або більше уставного фонду яких належить одній юридичній або фізичній особі. А також ФГ, в якому засновником є та ж сама фізична особа.

Проблема 5: Проблематика розрахунку МПЗ для земельних ділянок які перебувають у власності юридичних осіб, або орендовані не у фізичних осіб.

Для земель які орендуються у держави, громад, юридичних осіб або знаходяться в приватній власності юридичної особи, а отже немає сплати ПДФО з орендної плати, розмір МПЗ встановлюється на загальному рівні. Це веде до того, що легально працюючі підприємства будуть змушені доплачувати до бюджету більше того, що вони повинні платити за законом.

Варіанти пропозицій ГС ВАР:

• підтримати встановлення однакового рівня МПЗ для всіх с/г земель, незалежно від того, кому вони належать, як стимул для нарощування в майбутньому видів с/г виробництва з високим рівнем доданої вартості і зарплатних фондом: тваринництво, овочівництво, садівництво, ягідництво. Вимагати, щоб орендна плата не зараховувалася до МПЗ для державних і комунальних земель, як і для приватних.
• встановити, що при розрахунку суми сплачених податків, для порівняння з МПЗ, до суми сплачених податків зараховується 19,5% від орендної плати за державні та комунальні землі, я також землі, які орендовані у юридичних осіб.
• зменшити МПЗ на 50% для всіх с/х земель, які не належать фізичнім особам: орендовані у юридичних осіб, а також у держави та громад.

Проблема 6: Зарахування до суми сплачених податків, при порівнянні з МПЗ, лише частини податку на прибуток, яка виникає внаслідок ведення аграрного бізнесу. Такий підхід потребує поділ фінансового результату компанії на пов'язаний та не пов'язаний з аграрним виробництвом.

Вирішення: пропонується надати можливість с/г товаровиробникам (суб’єктам господарювання, у яких частка реалізація с/г продукції та послуг складає більше 75% сукупного обсягу реалізації) зараховувати до суми сплачених податків, при розрахунку МПЗ, всієї суми сплаченого податку на прибуток.

Проблема 7: Проблематика завищеного МПЗ для земельних ділянок, переданих в емфітевзис. Законопроектом пропонується дозволити користувачам земельних ділянок, що отримали їх на підставі договору емфітевзису (вже сплатили всю суму за користування земельною ділянкою), визначати МПЗ з урахуванням частки ПДФО та військового збору, сплачених підчас здійснення виплат за такими договорами у розрахунку річної суми нарахованої амортизації на нематеріальний актив у вигляді права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису.

Варіанти вирішення: для спрощення адміністрування МПЗ для земельних ділянок, що передані в емфітевзис (користувачі наразі не сплачують ПДФО та ВЗ з оренди), пропонується надати право відповідним платниками:

• або використовувати механізм, запропонований в законопроекті №5600;
• або зменшувати МПЗ на 50% для земельних ділянок, що були передані в емфітевзис до моменту набрання чинності даного законопроекту.

Проблема 8: Документ пропонує надати право органам ДПС брати у податкову заставу рухоме та нерухоме майно платника податку, у випадку оскарження таким платником податку донарахованих ДПС податкових зобов’язань у адміністративному, або судовому порядку. При цьому, обтяження майна здійснюється ДПС самостійно без звернення до суду і в сумі вартості, яка дорівнює сумі донарахованих податкових зобов’язань, які оскаржуються.

У разі прийняття таких норм, ДПС матиме право фактично довільно на власний розсуд зупиняти господарську діяльність суб’єктів господарювання, адже перевіряючий зможе неправомірно донараховувати податкові зобов’язання, а далі накласти обтяження на майно платника, у випадку оскарження таким платником рішення перевіряючого, заблокувати его господарську діяльність. При цьому, до рухомого майна відносяться не тільки пересувна техніка, а також і тварини та вироблена продукція, яку неможливо буде реалізувати через наявність податкової застави на таке майно.

Вирішення: Пропонується, у випадку оскарження платником податку ППР, надати ДПС право звертатися до суду з обґрунтованим клопотанням щодо забезпечення позову у вигляді податкової застави але лише на нерухоме майно та засоби виробництва. При цьому, необхідно зобов’язати суди розглядати такі звернення ДПС у скорочені терміни (за прикладом судових справ щодо виборчого законодавства, тощо).

Проблема 9: Законопроектом встановлюється, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб’єкти господарювання, діяльністю яких є:

1) розведення свійської птиці;

2) розведення та вирощування перепелів і страусів;

3) виробництво м'яса свійської птиці.

Необхідність такої норми викликана тим, що певні представники галузі птахівництва маніпулюють спрощеною системою і, маючи в користування незначний обсяг земельних ділянок, реєструють цілі птахофабрики платниками єдиного податку четвертої групи. В такому випадку вони лише сплачують невелику суму єдиного податку та фактично уникають від сплати податку на прибуток від реалізації продукції.

В той же час, існує значна кількість с/г виробників які одночасно займаються як рослинництвом і тваринництвом,  так і птахівництвом. Такі виробники, якщо вони наразі є платниками єдиного податку четвертої групи, у разі прийняття відповідного ПЗУ, будуть вимушені перелаштовувати бізнес-модель та виокремлювати все птахівництво в окремі юридичні особи.

Одночасно, існує ризик того, що, під час розгляду ПЗУ в ВРУ, обмеження щодо неможливості набуття статусу платниками єдиного податку четвертої будуть розширені не тільки на птахівників, а також і на інших представників галузі тваринництва (виробництво молока, свинини, тощо).

Вирішення питання: розраховувати для представників галузі тваринництва та птахівництва суму єдиного податку четвертої групи, який необхідно сплатити із розрахунку на одну голову живої істоти.