Під час високорівневого діалогу «Агросектор на шляху до ЄС: де ми знаходимося та що чекає попереду», який відбувся у Вінниці, заступник голови ВАР Михайло Соколов озвучив позицію та ключові вимоги українських аграріїв.

За його словами, український агросектор потребує перехідного періоду щонайменше 10 років для повної гармонізації стандартів виробництва з нормами ЄС. Передусім це стосується переліку дозволених діючих речовин у засобах захисту рослин.

«Перехідний період має починатися виключно з моменту вступу України до ЄС. Водночас українські аграрії повинні отримати доступ до інструментів Спільної аграрної політики вже з початку цього періоду — з поетапним нарощуванням підтримки до рівня аграріїв країн-членів ЄС», — наголосив Михайло Соколов.

Окремо він звернув увагу на неприпустимість жорсткого лімітування агропідтримки за розміром господарства, яке може фактично позбавити допомоги виробників, що обробляють до 80% сільськогосподарських земель України.

«Такі підходи не дозволяють компенсувати витрати на адаптацію до стандартів ЄС і створюють структурні перекоси в агросекторі», — зазначив заступник голови ВАР.

У ВАР підкреслюють, що збереження конкурентоспроможності українського агросектору на ринках країн, що не входять до ЄС, є критично важливим не лише для економіки України, а й для глобальної продовольчої безпеки.

Українське зерно та інша агропродукція є базовими для багатьох країн Азії, Африки та Близького Сходу. Зростання собівартості українського зерна унаслідок передчасного та жорсткого впровадження європейських стандартів призведе не лише до втрати Україною позицій на цих ринках на користь російської федерації, але і до зростання світових цін на продовольство, що насамперед вдарить по найбідніших країнах і споживачах.

Саме тому, за позицією ВАР, перехід до норм ЄС має відбуватися поетапно та економічно збалансовано. Такий підхід дозволить зберегти традиційні зовнішні ринки, уникнути втрати валютної виручки та забезпечити конкурентоспроможність українського агросектору на ринках країн, що не входять до ЄС, водночас не створюючи ризиків для глобальної продовольчої безпеки та цінової стабільності у країнах, які залежать від українського зерна.