Продовжуємо рубрику про тих агровиробників, які вже є учасниками ВАР. Спираючись на власний досвід, вони розповідають, чому ВАРто об’єднуватися. У рубриці ми розповідаємо про роботу їхніх підприємств, очікування, виклики та погляди на ситуацію в агросфері.

Сьогодні про своє підприємство ФГ «САЄНКО», ставлення до змін та викликів в агросекторі в інтервю виданню Аgravery розповідає учасник ВАР із Запоріжжя Сергій Ковдря

Запорізька область щороку дивує своїми урожаями і 2021 рік не став виключенням. Регіон зайняв 5-е місце по валовому збору ранніх колосових культур, 3-є місце по валовому збору озимої пшениці та 1-е місце по валовому збору гороху. Також в області отримано найбільший валовий збір за роки незалежності України: намолочено 3222,6 тис. тонн зерна.

Цих рекордів та досягнень не було б без людей, які працюють на цій землі - аграріїв. Один з них — це Сергій Ковдря, який в агросекторі працює майже 22 роки.

Земельний банк ФГ «САЄНКО», який очолює Сергій Ковдря, складає близько 1500 га, разом з орендованими пасовищами та чорноземами. Вирощують в господарстві стандартний для даної місцевості набір сільськогосподарських культур: пшеницю, соняшник, кукурудзу та льон, як проміжну культуру. На полях працює імпортна техніка. Займаються у господарстві і тваринництвом. Про поточні проблеми, досвід спілкування з чиновниками розповів аграрій.

В агросекторі впродовж останнього часу відбулося немало змін, серед яких і відкриття ринку землі. Як ви ставитесь до цього?

— У цій темі ми давно, адже фактично ринок землі був відкритий. З 2003 року продавалися землі селянських господарств без будь-яких заборон та обмежень. У нас в обробітку є поля, частина з яких — це паї, а інша в статусі ОСГ. Мене завжди дивувала ситуація, коли частину ділянки можна придбати, а інша частина — поза ринком.

Після відкриття ринку землі насправді нічого нового не з’явилося. Сьогодні запустили «в оборот» більшу частину землі і зробили його більш цивілізованим. Я вважаю, що цей крок давно назрів і його потрібно було зробити та поставити у законне русло. Саме це і відбулося 1 липня 2021 року.

Податок на 1 гектар — ще одне нововведення, яке почало діяти з 1 січня 2022 року. Головна мотивація його впровадження — боротьба з «тіньовиками». Яка ситуація у вашому регіоні? Хто ці «тіньовики» і чи спрацює такий механізм?

- Для нас це болюча тема. «Тіньовики» неофіційно працевлаштовують людей та обробляють землю, по суті «віджимають» її у легально працюючих, оскільки, не сплачуючи податків, вони можуть гратися з цінами на оренду і піднімати орендну плату за пай, щоб люди здавали їм, а не нам, легальним агровиробникам. Знаю, до прикладу, «тіньовиків» у громаді, в яких 300 га земель в обробітку, але як офіційні платники податків вони не зареєстровані. Все оформлене на власників землі, начебто вони обробляють, у ОТГ сплачують до держави мінімальні кошти — лише податок на землю і частину податку на прибуток, а в реальності використовують дорогу с/г техніку, тобто є платоспроможними. Чому я і мої працівники сплачують податки, а інші уникають сплат? Це несправедливо.

Тобто вихід із тіні у вигляді податку на гектар — це напівміра, бо вартість землі в Україні, вважаю, оцінена неправильно. Навіть у межах одного нашого регіону якість землі і її здатність генерувати гроші дуже відрізняється.

Крім рослинництва ви також займаєтесь молочним тваринництвом, в якому зараз спостерігається криза через підвищення ціни на газ та зниження закупівельної ціни на молоко-сировину. Яка ситуація на вашому підприємстві та як ви переживаєте негаразди?

— У нас нема цієї проблеми. Наше переробне підприємство, ВО «Моліс», яке в нас купує молочну сировину, перейшло з використання газу на вугілля та паливні брикети, тож зниження закупівельних цін нас не торкнулося, здаємо молоко по 12 грн/л. В нас проблема з логістикою — господарство знаходиться далеко від переробника, а сировину здаємо у відносно невеликих обсягах, по 2 тонни. Забирати малі партії некомфортно, коли закуповують одразу по 14 тонн — тоді може бути вища ціна.

Запорізьку область віднесено до зони ризикового землеробства, де клімат стає більш посушливим. Чи торкнулась ця проблема вашого господарства і як ви її вирішуєте? Користуєтесь зрошенням?

— У нашому господарстві немає жодного рівного поля. Натомість маємо схили, які завжди пересушені. Ми застосовуємо відповідні технології вирощування. А зрошення у нас неможливе, враховуючи рельєф, а також склад ґрунтів і води. У воді місцевій багато лугів, позбавитися їх дуже затратно, тож шукаємо інші шляхи.

У вирішенні яких питань вам необхідна допомога саме зараз?

— У нас є питання до територіальних громад, особливо до їх фінансування. Існує 2 типи громад: одні фінансуються за рахунок податків підприємств і ці громади зацікавлені у позитивному інвестиційному кліматі, адже тоді їх бюджети будуть наповнені. Другі - це сільськогосподарські громади, які живуть за рахунок вимушених податків на землю, які сплачуються незалежно від того, чи працюють люди на землі. Чим менше людей у селі буде жити, тим легше буде місцевому керівництву ці гроші перенаправити на інші цілі, часом далекі від потреб громади. Саме з другою категорією громад ми стикаємося напряму.

Зараз деяким керівникам громад у сільській місцевості байдуже, чи будуть тут жити люди, чи ні, хто оброблятиме землю у регіоні, їм важливо, щоб вчасно платили податки. І ці люди навіть не думають боротися з тіньовим обліком, зарплатами, вони не зацікавлені у розвитку територій.

Як на вашу думку можна змінити цю ситуацію?

— Змінити її дуже складно. Великою проблемою є рівень освіти фахівців у громаді. Люди, які здатні до навчання, виїжджають із сіл і не повертаються. Тому на місцях бракує високоосвічених кадрів, що негативно відображається на якості управління. Часто люди з недостатніми знаннями займають керівні посади. Звичайно, є і виключення, але це рідкісний випадок, коли людина без освіти стає гарним керівником.

Нове законодавство сприяє тому, що грошові надходження до громад збільшаться разом з податковим навантаженням, а на місцях нема людей, кадрів — такий парадокс. До того ж смертність в селах перевищує народжуваність, села продовжують вимирати. Цей негативний тренд триває і нікуди не дінеться.

Як вважаєте, чи потрібні громадські організації аграріям?

— Потрібні. Участь в громадських організаціях дає можливість вирватись зі свого кола, поспілкуватися з колегами, об'єднатися заради спільних цілей. Я багато років є учасником ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада». Коли ми зустрічаємось, то обговорюємо не лише робочі моменти чи питання, які стосуються лише нашого підприємства. У полі зору нашого спілкування — суспільні питання. Ми обговорюємо ринок землі, мінімальне податкове навантаження, як взаємодіяти з громадами тощо.

Аграрії люди досить закриті і більшість з них прийшли у цей бізнес будучи у минулому бригадирами, агрономами, інженерами тощо. По своїй суті вони не були бізнесменами і вони бояться всього нового. Їм можливо лячно вступати у громадські організації, адже в голові крутиться думка: «як би чого поганого з того не вийшло». Цих аграріїв ми переконуємо власним прикладом змінити думку: розповідаємо про ті проблеми, які були, і як нам допомогли їх подолати.

А от ті аграрії, які цілеспрямовано прийшли в агросектор, — більш відкриті до спілкування, вони розуміють для чого потрібні громадські організації і чим вони можуть допомогти. Саме за ними майбутнє в агро.