Всю Україну, разом з тим і аграрну спільноту, надзвичайно хвилюють численні повідомлення авторитетних західних ЗМІ про можливість скорого нападу Російської Федерації. 

При цьому нервозність, що виникла, вже сама по собі завдає шкоди Україні. 

Падіння вартості українських цінних паперів, призупинення авіасполучення та інвестицій, загроза припинення перевезень морем – все це вкрай негативно позначається на національній економіці, яка й так шокована різким зростанням цін на газ. 

У цій ситуації, як ніколи, необхідно зберігати тверезість розуму та холодний розрахунок. 

Залишимо військовим експертам міркувати про ймовірність повномасштабного нападу. 

Однак, зауважимо: заяви як українських військових та цивільних експертів, так й іноземних про те, що накопичених Росією військ біля українських кордонів для цього недостатньо, поки що публічно, оперуючи цифрами, ніхто не спростовував. 

І це виглядає вкрай дивно, адже якщо нас хочуть справді переконати в тому, що Кремль ось-ось нападе, то саме про це українські та іноземні розвідки мали б говорити, як мінімум, нашому уряду і, як максимум, ЗМІ. 

Але судячи із заяв президента України, не кажучи вже про публічну інформацію, цього не відбувається.

Сильна економіка завжди була однією з ключових чинників успіху у війні, а у гібридній може стати вирішальним, оскільки гостра економічна криза сама по собі здатна призвести до соціальних протестів, політичної кризи та руйнування владної вертикалі. 

Це створює ідеальну ситуацію для зовнішньої агресії, адже підриває здатність держави до організованого опору.

За даними консалтингового агентства А95 (даних Держкомстату ще немає), у 2021 році Україна імпортувала з Білорусі та РФ 62% від усього спожитого в країні дизельного палива. 

Ще 15% надійшло морем, майже 9% — з Литви і лише 13% або 1,05 млн тонн Україна виробила самостійно. 

Загальний обсяг українського ринку дизельного палива склав 7,9 млн тонн, а бензину 2,39 млн тонн, при тому, що 1 млн тонн був також імпортований з Білорусії. 

При цьому у 2020 році лише аграрії спожили 1,3 млн тонн дизпалива, тобто, більше, ніж усе українське виробництво. 

Таким чином, блокування постачання дизельного палива з РФ і Білорусі, а також їх імпорту морем, загрожує зупинкою перевезень, зривом посівної або жнив. 

А також — голодом у великих містах, оскільки їх забезпечення продуктами харчування та виробництво останніх, неможливе без ритмічно працюючої системи перевезень. 

Це веде до падіння боєздатності армії, адже якщо уряду не вдасться оперативно знайти нові джерела палива, йому доведеться використати запаси з військових складів, щоб уникнути голоду.

Не варто забувати і про те, що на нашій газотранспортній системі, наприклад, на кордоні з РФ, може "випадково" статися повномасштабна аварія, яка зупинить транзит газу на невизначений термін. Це також серйозно вдарить як по економіці, так і соціальній сфері.

Не секрет, що ключовими статтями українського експорту є вивезення продукції металургії та аграрного сектору, яке здійснюється переважно морем. 

Дані Держкомстату за 2021 рік ще не опубліковані, але у 2020 році вони сукупно дали 45,1% і 18,4% валютної виручки країни, яка становила близько $50 млрд. Переважно морем відвантажується і мінеральна продукція, на яку припадає 10,8% валютної виручки. 

Виходячи з даних перших трьох кварталів 2021 року, на сільське господарство та металургію припаде близько 17-18% всього ВВП. 

Відповідно, припинення відвантажень морем призведе не лише до радикального скорочення валютної виручки, а й кризи у ключових галузях національної економіки, які генерують податки та попит для інших галузей, що веде до виникнення ефекту доміно.

Санкції щодо РФ за елементи гібридної війни будуть м'якішими, ніж за відкрите вторгнення, а їхні наслідки радикально полегшують Кремлю досягнення своїх цілей і знижують розмір очікуваних втрат. 

Відповідно, той факт, що нічого з вищеописаного не відбувається, вказує на те, що нападу найближчим часом очікувати не варто.

Окрім економіки України, є ще й економіка Росії, яка зараз "знімає вершки" з високих цін на газ та нафту. 

Так, наприклад, тільки EBITDA "Газпрому" у 2021 році збільшилася вдвічі порівняно з 2020 роком. Відповідно, у Кремлі навряд чи захочуть припиняти це "свято" у самому розпалі. 

Також РФ потрібен час на те, щоб реалізувати потенціал нових домовленостей з Китаєм та знизити свою вразливість перед можливими санкціями. 

Так, наприклад, початок будівництва газопроводу "Сила Сибіру-2" планується лише на 2024 рік. 

Цей газопровід дозволить РФ або наростити загальний обсяг експорту газу, або перекинути до Китаю 50 млрд м3 природного газу, який зараз експортується до Європи. 

При цьому через Українську ГТС експортується 40 млрд м3, а всього Європа споживає 350-400 млрд м3 природного газу, близько 50% якого припадає на РФ.

Підсумовуючи сказане, у Путіна і його оточення немає причин на те, щоб поспішати з вирішенням "українського питання" до 2024, або 2025 року. 

А ось причин почекати, продовжуючи попередній курс, а також підігруючи роздмухуванню панічних настроїв як в Україні, так і за кордоном, більш ніж достатньо.

Як ми бачимо, паніка вже завдає економічної шкоди Україні. Хтось із іноземців продає бізнес, хтось відправляє дітей за кордон посеред навчального року, хтось міняє гривні на долари, хтось тікає сам або перекидає інвестиції в інші країни. 

Так само економіці шкодить і газова криза, оскільки наші конкуренти у тому ж ЄС мають можливість купувати природний газ за довгостроковими контрактами, де ціна в кілька разів менша від спотової ціни, за якою газ купуємо ми. 

Наприклад, зроблений ВАР аналіз собівартості виробництва основних зернових культур показує, що через зростання цін на мінеральні добрива (у собівартості яких природний газ становить 70-80%) і газ для сушіння виробництва 1 тонни зерна в Україні коштуватиме на $60-90 більше, ніж у РФ. 

Відповідно, якщо ціни на газ залишаться високими, а також продовжиться тренд на зниження цін на зерно, що спостерігається, то вже цього року ми можемо прийти до ситуації, коли український аграрій отримуватиме збиток, а його російський конкурент продовжуватиме заробляти, нарощуючи обсяги експорту через басейн Чорного моря та захоплюючи ринки, куди зараз експортуємо ми.

Відповісти на всі ці виклики, а значить виграти у гібридній війні, ми зможемо лише вирішивши відповідні економічні проблеми. 

Наприклад, наростимо видобуток газу, а також знизимо його вартість до рівня європейських довгострокових контрактів не лише для населення та ЖКГ, а й для всієї економіки. 

Відродимо українське виробництво нафтопродуктів. Все це можливо зробити, якщо ми нарешті вирішимо наші проблеми з корупцією, обтяжливим податковим адмініструванням, тиском на бізнес з боку силовиків та неправосудними рішеннями судів. 

Все це означає, що суспільству потрібно зосередитись на наших внутрішніх проблемах, а не на обговоренні того, коли ж нападе Путін.

Співавтор: заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов

Колонка для видання "Економічна правда"

Середа, 16 лютого 2022

 

Партнери