В першій частині ми розглянули особливості товарної позики иа процедуру її оформлення, наразі розглянемо особливості її оподаткування.

Стосовно оподаткування ПДВ, то потрібно відмітити, що оскільки під час передання ТМЦ у позику відбувається перехід права власності на них, така операція підпадає під визначення постачання товарів та обкладається ПДВ як звичайний продаж (пп. 14.1.191, п. 185.1 ПК).

Тобто на дату передання товарів позикодавець (якщо він є платником ПДВ) повинен виписати податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Базою оподаткування при цьому буде договірна вартість (до речі, така вартість має бути прописана в договорі позики), але не нижче (п. 188.1 ПК):

  • ціни придбання – якщо позикодавець передає раніше придбані ТМЦ;
  • звичайних цін – якщо в позику передається продукція власного виробництва.

Позичальник на підставі отриманої та зареєстрованої в ЄРПН ПН має право відобразити податковий кредит (п. 198.5 ПК).

Повертаючи ТМЦ, позичальник також повинен виписати ПН та нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ. Позикодавець на підставі такої ПН, зареєстрованої в ЄРПН, має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту.

База оподаткування для позичальника така сама, як і для позикодавця, тобто договірна вартість, але не нижче (п. 188.1 ПК):

  • ціни придбання – якщо позичальник повертає придбані ним ТМЦ;
  • звичайних цін – якщо позичальник повертає продукцію власного виробництва.

Для підприємства, що є платником єдиного податку четвертої групи, жодних податкових наслідків операція з надання/отримання, а також повернення товарів за договором позики для нього не матиме.

Стосовно відображення в бухгалтерському обліку товарної позики: у разі передання товарів у позику в позикодавця не виникає ні витрат, ні доходів. Адже згідно з п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Під час передання запасів за договором позики у позикодавця паралельно зменшуються активи і збільшуються зобов’язання. Тож в обліку відображають зменшення запасів та появу дебіторської заборгованості, а витрати не чіпають.

Немає й доходу від реалізації за п. 9 П(С)БО 15 «Дохід», адже в разі передання товарів у позику не відбувається ні збільшення активів (вартість товарів стає дебіторською заборгованістю), ні зменшення зобов’язань.

Отже, у бухобліку позикодавець списує вартість ТМЦ із балансу з одночасним визнанням дебіторської заборгованості. Причому, якщо позика має бути повернена протягом 12 місяців, її відображають у складі поточної дебіторської заборгованості на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Позику з більш тривалим строком погашення класифікують як довгострокову дебіторську заборгованість і обліковують на субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість». Коли строк погашення такої позики дорівнюватиме 12 місяцям, її переводять із довгострокової до поточної проведенням Дт 377 Кт 183.

Інформація підготовлена

Юридично консультаційна служба Всеукраїнська Аграрна Рада разом з Lesya Pankratova на основі матеріалів uteka

Середа, 14 жовтня 2020

 

SaveUA_ukr

Партнери