В процесі ведення господарської діяльності деколи виникають ситуації, коли потрібні відповідні товарно-матеріальні цінності, проте немає в цей момент вільних коштів для їх придбання. Такі ТМЦ можна позичити у іншого підприємства або фізичної особи на підставі договору позики.

Хоча слова «позика» й «позичка» схожі, юридично це різні види договорів. Порядок оформлення договору позички наведено в ст. 827 ЦК. Згідно із цією нормою за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачу) річ для користування протягом встановленого строку. Тобто, позичка відрізняється від позики тим, що за договором позички право власності на річ не переходить: річ передають у користування і повернути треба саме цю річ, а не таку саму.

Згідно зі ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду і такої самої якості.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо (ст. 1047 ЦК):

  • позикодавцем є юридична особа;
  • сума позики перевищує 10 неоподаткованих
  • мінімумів доходів громадян.

Договори позики між юридичними особами повинні укладатися лише в письмовій формі. Однією зі сторін договору позики (позикодавцем чи позичальником) може бути і фізособа.

Згідно з ч. 2 ст. 1048 ЦК договір товарної позики не передбачає отримання процентів за користування нею. Але якщо сторони в договорі все-таки визначають винагороду за користування предметом позики, то це не призведе до негативних наслідків для жодної зі сторін.

Предметом товарної позики можуть бути тільки речі, визначені родовими ознаками. Так, відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того самого роду, і вимірюється числом, вагою, мірою. Це можуть бути будь-які запаси, що мають однакові характеристики (якість і т.д.) та які можна виміряти числом (1, 1 000 і т.д.), вагою (кг, л, т і т.д.), мірою (ящики, вагони і т.д.). Визначальну роль відіграє не вартість товару, а його кількість.

Передання об’єкта позики слід підтвердити документально. Зазвичай у таких випадках оформлюють акт приймання-передачі, накладну або товарно-транспортну накладну. У цих документах указується, що передання здійснюється за договором товарної позики, наводяться реквізити договору, найменування, кількість і вартість предмета позики.

Повернення позики має бути оформлене такими самими документами.

Особливості оподаткування та відображення в бухгалтерському обліку товарної позики розглянемо в наступній консультації

Інформація підготовлена Юридично консультаційна служба Всеукраїнська Аграрна Рада разом Lesya Pankratova на основі матеріалів uteka

Вівторок, 13 жовтня 2020

 

Linija COVID_19_2
Zustrich VAR

Партнери