На українському ринку сої відновлюється цінова динаміка, що зумовлено активізацією попиту з боку переробних підприємств та обмеженою пропозицією сировини. Водночас експортний сегмент залишається малорухливим через конкуренцію з боку дешевшої бразильської продукції та внутрішні регуляторні фактори.

Про це повідомляють в аналітичному департаменті сільськогосподарського кооперативу ПУСК, створеного в межах Всеукраїнської аграрної ради (ВАР).

Певну підтримку олійним культурам, включаючи сою, формує зовнішній енергетичний фактор: зростання цін на нафту підсилює попит на рослинні олії. Водночас основним драйвером ринку виступає внутрішня переробка. Попит на соєвий шрот і олію зростає, що стимулює заводи до активних закупівель.

«За останній тиждень окремі переробники підвищували закупівельні ціни на 500 грн/т. Ми вже бачимо рівень близько 22 000 грн/т. До кінця квітня — початку травня є всі передумови очікувати 22 500 грн/т. Водночас, з урахуванням поточної кон’юнктури, не виключено зростання до 23 000–24 000 грн/т», — зазначають аналітики.

Водночас експортний напрям залишається слабким. «Українська соя стикається з жорсткою конкуренцією з боку Бразилії, яка активно постачає дешевшу продукцію на світові ринки. Додатковим стримуючим фактором є експортне мито 10%», — додають у ПУСК.

Нові ринкові сигнали, які вже формуються, варто враховувати під час посівної та подальшої стратегії реалізації сої.

«Соя у наступному сезоні може продемонструвати високу маржинальність. Уже були періоди, коли вона була однією з найприбутковіших культур. Світовий ринок ще не вийшов на свої цінові максимуми, а український має потенціал подальшого зростання. Тому логіка сіяти сою є, однак не варто робити на неї повну ставку — важливо враховувати географію та структуру посівів», — вважають у ПУСК.