Всеукраїнська Аграрна Рада закликає врегулювати ситуацію з ліцензіями на зберігання пального аграріями.

У своєму зверненні до міністра аграрної політики та продовольства Романа Лещенка та міністра фінансів Сергія Марченка ВАР окреслила конкретні проблеми сільгоспвиробників, які виникли після запровадження ліцензування на зберігання пального, та запропонувала конструктивні шляхи їх вирішення.

Проблема №1 -  під час перевірок органи ДПС вимагають велику кількість документів.

ВАР пояснює, аграрії підпадають під вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Ця Інструкція розроблялася для регулювання діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу та містить обтяжливе регулювання підприємств з високим ризиком небезпечності. В той же час, наразі діяльність зі збуту/зберігання пального підпадає під ліцензування.

Пропозиція ВАР: спростити цю Інструкцію, або внести зміни, аби вона взагалі не поширювалася на суб’єктів господарювання, які зберігають пальне для власних потреб.

«Альтернативним варіантом є встановлення на законодавчому рівні припису, за яким органи ДПС при проведенні перевірок на дотримання норм Закону України  “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”,  мають право перевіряти лише дотримання ліцензійних вимог, що встановлені даним Законом», - пропонує у зверненні ВАР.

Враховуючи, що наразі відсутні ліцензійні вимоги щодо ліцензії на зберігання пального для потреб власного споживання, для такого типу ліцензій, можливим є лише перевірка достовірності даних, вказаних в заяві на отримання ліцензії.

Проблема №2 -   значна кількість перевірок припадає на с/г виробників, витрати палива в яких не перевищують середні витрати палива на гектар по с/г підприємствам.

«З податковими перевірками пов'язана також необхідність внесення змін до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015  № 524, в частині уточнення показника для критеріїв ризику при виборі суб’єктів господарювання для проведення податкової перевірки. Так, на даний час контролюючими органами під час перевірок сільськогосподарських товаровиробників, наприклад в частині нарахування зобов'язань з  ПДВ, застосовуються нормативи витрат палива у розрахунку на гектар площі сільськогосподарських угідь», - пояснюється у листі

Пропозиція ВАР: формалізувати відповідні критерії передбачивши, що у разі якщо фактичні витрати пального платника податку не перевищують зазначених  норматив, то такий платник не повинен включатися до плану-графіка планових перевірок дотримання вимог законодавства щодо зберігання пального. Водночас, зазначене не має стати перешкодою проведення планових перевірок з інших, передбачених Податковим кодексом України, питань.

Проблема №3 -  відсутні уніфіковані загальнодоступні нормативи витрат палива сільськогосподарською технікою на обробку одного гектару земель с/г призначення

При цьому слід зазначити, що для списання пального при проведенні господарської діяльності, зокрема й с\г робіт, слід керуватися офіційно затвердженими нормативами витрат пального для конкретних моделей сільськогосподарської техніки (тракторів, комбайнів тощо) та видів сільськогосподарських робіт. Звертаємо увагу, що Типові норми витрат пального і змащувальних матеріалів для експлуатації техніки в будівництві затверджені наказом Держбуду від 12.01.2000 р. № 9, а Норми витрат паливно-мастильних матеріалів на роботу дорожньо-будівельних та спеціальних машин, затверджені наказом корпорації Укравтодор від 14.08.96 р. № 156.

Натомість у сфері сільського господарства, наразі відсутні уніфіковані та загальнодоступні нормативи відповідних витрат. Тому аграрії змушені замовляти розробку індивідуальних базових норм в зональних та регіональних науково-дослідних центрах продуктивності агропромислового комплексу. Причому такі розроблені норми мають силу лише для конкретного підприємства, що їх замовило і не можуть використовуватись сільгоспвиробником, який має аналогічну модель сільгосптехніки.

Пропозиція ВАР: затвердити Мінагрополітики за погодженням з Мінінфраструктури відповідних офіційних та загальнодоступних нормативів витрат палива для с\г техніки та сільгоспробіт.

Проблема №4 - необхідність зазначати в ліцензійній заяві місткість не лише резервуарів а і ємностей.

Ще однією проблемою зберігання пального для власних потреб є законодавча вимога (набрала чинності 2021 року), якою аграріїв при отриманні ліцензії на зберігання пального у відповідній заяві зобов’язали вказувати місткість всіх ємностей (як стаціонарних, так і нестаціонарних та споживчої тари), що використовуються для зберігання пального. На практиці такі вимоги неможливо реалізувати, адже неможливо точно вирахувати, яка кількість нестаціонарних ємностей (бочок) буде використовуватися для зберігання пального. До 2021 року вимоги щодо вказування місткості поширювалися лише на резервуари (стаціонарні потужності зі зберігання пального).

Пропозиція ВАР: внести законодавчі зміни, якими не поширюватиметься вимога про зазначення місткості ємностей у заяві щодо отримання ліцензії на зберігання пального для власних потреб.

Проблема №5  - прострочення термінів отримання ліцензії.

Законом передбачений обов’язок суб’єктів господарювання до 1 березня 2020 року отримати ліцензію для зберігання пального для потреб власного споживання. Нажаль, за різних об’єктивних причин, зокрема технічних, а також слабкої комунікації між державною та бізнесом -  значна кількість аграріїв не встигла отримати ліцензії до 1 березня 2020 року, а отримали їх пізніше. Це масово виявили контролюючі органи і почали  масові перевірки з величезними штрафами.

Вищеописаний перелік проблем не є кінцевим і аграрії надають численні скарги на інші складнощі та значну бюрократію, з якими вони стикаються під час проходження відповідних перевірок, а також необхідності надання великої кількості документів на запити податкових органів.

Враховуючи вищезазначене, необхідним є внесення змін до законодавства  та скасування штрафів за несвоєчасне отримання ліцензії для суб’єктів господарювання, котрі на момент проведення перевірки вже отримали ліцензії. Також необхідно встановити пропорційність суми штрафу за зберігання пального без ліцензії до фактичного обсягу пального, яке перебувало на зберіганні у відповідного суб’єкта господарювання.

Разом з тим ВАР просить ініціювати створення робочої групи із залученням аграріїв та представників Мінагрополітики, Мінфіну, Державної податкової служби та інших зацікавлених органів для оперативного вирішення проблеми та знаходження компромісного варіанту виходу із кризової ситуації, що сталася у сфері державного контролю за обігом пального.

Нагадаємо, в грудні 2019 року Верховна Рада України ухвалила зміни до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”, якими було запроваджено зокрема ліцензіювання діяльності зі зберігання пального для потреб власного споживання, яке розповсюджується також і на аграріїв, які є одними з основних покупців пального.

Процедура видачі ліцензії на зберігання пального для потреб власного споживання була значно спрощена та передбачає лише подачу заяви на отримання ліцензії із зазначенням об’ємів резервуарів, які використовуються для зберігання пального та місця їх знаходження.

Втім, на практиці, після запровадження ліцензіювання, аграрії стикнулися з низкою проблем пов’язаних з державним контролем за дотриманням норм законодавства про обіг та зберігання пального.

Четвер, 25 лютого 2021

 

COVID_19_2
Zustrich VARMK_2021

Партнери