Російське вторгнення в Україну загрожує мільйону крихітних весняних паростків озимої пшениці, що мають з’явитися найближчими тижнями. Якщо не підкормити ці паростки добривом якомога швидше, це поставить під загрозу український урожай пшениці, від якого залежать мільйони людей у країнах, які розвиваються. Наразі українським аграріям, які минулоріч зібрали рекордний урожай, не вистачає добрив, пестицидів, гербіцидів, а також дизельного палива.

Олена Нероба, менеджерка з розвитку бізнесу зернової брокерської компанії Maxigrain з Києва, розповіла, що врожайність озимої пшениці в Україні може впасти на 15% порівняно з минулими роками, якщо не внести добрива вчасно.

Деякі українські аграрії розповіли Reuters, що врожай пшениці може скоротитися більше, ніж вдвічі, що матиме негативні наслідки далеко за межами України. Такі країни, як Ліван, Єгипет, Ємен дуже залежать від української пшениці. Війна вже спричинила різкий підйом цін на пшеницю – за останній місяць вони зросли на 50%.

Поставки України і Росії займають майже третину світового експорту пшениці, який майже весь проходить через Чорне море. Свейн Торе Холсетер, президент норвезької компанії Yara International – найбільшого у світі виробника азотних добрив, надзвичайно стурбований тим, що   мільйони людей відчуватимуть нестачу продовольства через сільськогосподарську кризу в Україні. «Справа не в тому, що ми наближаємося до глобальної продовольчої кризи, – сказав він. Важливо, наскільки масштабною буде ця криза».

Українські посадовці все ще сподіваються на відносно вдалий рік для країни. Здебільшого за рахунок аграріїв із західних регіонів України, які поки що не зазнають масових обстрілів з боку російських окупантів. Посадовці вживають заходів для захисту внутрішніх поставок, щоб забезпечити продуктами харчування населення України. Це ще один можливий удар по експорту. Міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко заявив, що країна забороняє експорт основних продуктів, у тому числі пшениці. Міністр визнав загрозу продовольчої кризи в Україні і запевним, що уряд робить усе можливе, аби допомогти аграріям.

Експорт зерна є наріжним каменем економіки України. «У найближчі тижні аграрії мають почати сіяти кукурудзу та соняшник. Однак, їм вкрай важко отримати потрібне насіння», – сказав Андрій Дикун, голова Всеукраїнської аграрної ради, яка об’єднує 1100 аграріїв, які сукупно обробляють 5 мільйонів гектар землі. 

Голова ВАР попередив, що наразі критичною проблемою є паливо. Якщо аграрії не отримують дизельне паливо та не почнуть вчасно весняно-польові роботи, врожаї цього року приречені. «Аграрії у розпачі, — додав він. Існує великий ризик, що у нас не вистачить продовольства, щоб прогодувати наших людей».

Олена Нероба з компанії Maxigrain прокоментувала: «Аграрії стикаються з нестачею палива, оскільки військові потреби мають пріоритет».

Український аграрій Олександр Чумак сказав, що на його полях, приблизно за 200 км на північ від чорноморського порту Одеси, зараз мало роботи. Він обробляє 3000 га, де вирощує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ріпак. Навіть при наявності палива, щоб вивезти свою техніку на поля, у нього недостатньо добрив і гербіцидів для старту посівної.

«Зазвичай маю урожай 6-7 тон пшениці з гектару. Думаю, якщо цього року отримаємо 3 тони з гектару, це буде дуже добре», — сказав Олександр Чумак. Також додав, що все ще сподівається, українські аграрії знайдуть спосіб виростити достатньо, щоб прогодувати своїх співвітчизників. Однак, великого експорту не очікує.

За його словами, на півночі України аграрії змушені були збирати паливо з канави після того, як російські війська обстріляли потяг з цистернами. Інші аграрії в окупованих районах на Херсонщині збирають паливо з потрапивших у засідку або покинутих російських танкерів.

Вал Сігаєв, зерновий брокер компанії R.J. O'Brien з Києва, сказав, що незрозуміло, наскільки можливим буде звичайне весняне землеробство – посів і внесення добрив. Високі ціни на природний газ – основний ресурс для добрив – призвели до зростання вартості добрив. Тому більшість аграріїв відтермінували закупівлю.

«Дехто думає, що ми можемо засіяти половину врожаю, – сказав Сігаєв. Інші кажуть, що врожаю слід очікувати лише у західних регіонах. А те, що буде вироблятися, буде виключно для потреб України».

Ситуація особливо важка у південному портовому місті Херсон – першому українському місті, яке Росія захопила після вторгнення 24 лютого. Весняна погода додає аграріям невідкладності. Якщо вони не розпочнуть польові роботи зараз, врожаю не отримують.

Андрій Пастушенко є генеральним директором ферми площею 1500 га на захід від міста, біля гирла річки Дніпро. Восени минулого року вони засіяли близько 1000 га пшеницею, ячменем та ріпаком. Зараз потрапити на поля не має змоги. «Ми повністю відрізані від цивілізованого світу та решти України».

Крім того, багато з 80 працівників Пастушенка не можуть добратися до ферми, бо проживають за лінією фронту. Проблеми керівника посилюються й через те, що цей регіон є посушливим і потребує зрошення. А це додаткові витрати палива.

На відміну від багатьох, Андрій Пастушенко має 50-тонний запас азотних добрив. Однак, через те, що його господарство знаходить у центрі бойових дій, це становить ризик: добрива дуже вибухонебезпечні. Також фермер побоюється, що врожай буде поганим. Якщо він не внесе вчасно добрива, сумнівається, що отримає третину цих обсягів. 

Приблизно за 150 км на захід від ферми Пастушенка знаходиться чорноморський порт Одеси, який залишається під контролем України. У мирний час значна частина українського сільськогосподарського експорту потрапляє на судна в порту найбільш завантаженому в Україні. Сьогодні ж жодне судно не відправляється з порту.

Переважна частина врожаю України експортується до Північної Африки, Близького Сходу та Лівану. За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP), Україна постачає до Лівану більше половини імпортованої пшениці, Туніс імпортує 42%, а Ємен – майже чверть. Україна стала найбільшим постачальником продовольства до Всесвітньої продовольчої програми ООН.

У деяких країнах ріст цін може вдарити як по уряду, та і по споживачам через державні продовольчі субсидії.

Єгипет, який за останнє десятиліття став залежним від української та російської пшениці, у значній мірі субсидує хліб для свого населення. «Якщо зростуть ціни на пшеницю, уряд Єгипту буде змушений підняти ціну на хліб», – каже Сікандра Курді, науковий співробітник Міжнародного інститут досліджень харчової політики з Дубаю.

Програма продовольчих субсидій країни зараз коштує уряду близько 5,5 мільярдів доларів на рік. Наразі майже дві третини населення можуть купувати п’ять буханок круглого хліба щодня за 50 центів на місяць.

Інші країни, що розвиваються, з подібними субсидіями також боротимуться зі зростанням цін на пшеницю. У 2019 році протести проти підвищення цін на хліб у Судані сприяли поваленню глави держави Омара аль-Башира.

Для країн, які надають великі субсидії, зростання цін на продукти харчування означатиме, що або їхній уряд візьме більше боргів, або споживачі будуть платити вищі ціни.

Джерело: Reuters