У відповідь на звернення від ЗМІ щодо позиції Всеукраїнської Аграрної Ради щодо ліквідації Мінагрополітики та передачу його функцій до новоствореного Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, асоціація повідомляє.

Беручи до уваги ту позицію, яку впродовж останніх років Мінагрополітики зайняло стосовно малого і середнього аграрного бізнесу, у такому вигляді дана установа справді непотрібна і навіть шкідлива для аграрного сектору.

Провідні аграрні асоціації, серед яких і ВАР, постійно наголошували на неприпустимості певних ініціатив Мінагрополітики, які запроваджувались впродовж останніх років. Зокрема, несправедливого розподілу державних дотацій у 2017-2018 роках, впровадження «соєвих правок». Разом з тим, ключові законодавчі ініціативи аграріїв Міністерством підтримані не були. Приміром, законопроєкти щодо боротьби з тіньовим ринком оренди с/г земель і с/г продукції, боротьби з фальсифікацією молочної тощо.

У багатьох ситуаціях відомство не те що не допомагало аграріям, а навпаки, — заважало і навіть зраджувало інтереси малого та середнього аграрного бізнесу на користь агрохолдингів, політичних популістів та корупціонерів.

Разом з тим, аграрна галузь сьогодні дає 17% ВВП та 40% валютних надходжень до України. І аграрний сектор  гостро потребує підтримки «свого» Міністерства та Міністра, які б дійсно працювали на благо своєї галузі. І це доведено прикладом роботи команди нинішньої в.о. Мінагрополітики Ольги Трофімцевої, перш за все у такому важливому для аграріїв напрямку як відкриття для української с/г продукції іноземних ринків. 

Тому, при всій неоднозначності питання, Мінагрополітики варто було не об’єднувати з іншим Міністерством, а реформувати. Переглянути функції установи, «перезавантажити» кадри, скоротити штат, ліквідувати територіальні управління. Але зберегти.

Аграрна галузь дійсно робить великий внесок у ВВП і тримає стабільним курс валюти, забезпечує зайнятість і підтримує село. Тому, гроші, які витрачаються з бюджету на утримання Мінагрополітики, при їх правильному розподілі, повернулися б сторицею. А значить, існування реформованого Міністерства аграрної політики відповідало б інтересам країни.

Час розставить все на свої місця у даній ситуації. Але зараз завдання, яке стоїть перед всією аграрною спільнотою, - об’єднатись довкола просування так давно очікуваних реформ, допомогти команді Міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства, а також новому складу аграрного комітету в їх проведенні. Адже їх успіх – це наш загальний успіх, не лише аграріїв, а всієї країни.