Чому залізниця хоче компенсувати збитки від перевезення руди коштом агросектору.

Українське сільське господарство орієнтоване на експорт, тому блокада морських портів і територіального моря завдала нищівного удару по аграрній галузі, унеможлививши вивезення продукції зручними та дешевими шляхами.

Аграрний експорт за час повномасштабної війни скоротився з 6-7 млн тонн продукції на місяць до 1,5-2 млн тонн. Чи не єдина можливість доставки продовольства в інші країни – перевезення залізницею через західний кордон.

На цьому тлі "Укрзалізниця" зробила аграріям "сюрприз": заявила про план підвищити тариф на вантажні перевезення на 70%. Залізничники нарікають на збитковість своєї діяльності, тому підвищують ціни на послуги.

Якщо "Укрзалізниця" прагне заробляти, то принаймні потрібно створити рівні можливості для бізнесу і нівелювати дисбаланс у тарифах на перевезення зерна, металу, руди і вугілля. Суттєва різниця в тарифах на перевезення зерна та інших вантажів є проблемою українського агросектору з 1997 року.

Довгі роки зерно та інша аграрна продукція перевозилися за тарифами, які були вдвічі-втричі вищими, ніж для продукції гірничо-металургійного комплексу. Водночас витрати на транспортування не залежали від виду вантажу.

Розподіл вантажів за тарифними класами, встановлений постановою Кабміну №605 з урахуванням "фактора платоспроможності за родом вантажу", застарів.

Ця диференціація передбачала знижені тарифи на перевезення відносно дешевих вантажів і більшу плату за високовартісну продукцію, якою вважалися зерно, соняшник та олія. Зараз ціни на ці товари не вищі за ціни на метал і руду.

Якщо раніше держава виходила з міркувань, що дорожчі вантажі мають перевозитися за вищою ціною, то наразі зерно рекордно подешевшало. Закупівельні ціни залежно від регіону під час війни становили 4-7 тис грн за тонну. Ціни на урожай 2021 року подекуди навіть нижчі за собівартість.

Аграрії змушені віддавати зерно за безцінь, торгувати в збиток, бо працювати без обігових коштів підприємства не можуть. Настав той час, коли жодні пояснення щодо завищених тарифів на перевезення аграрної продукції вже не сприймаються. Наразі вантажі агросектору субсидують інші галузі.

З подальшим підвищенням тарифів "Укрзалізницею" дискримінація щодо перевезень та можливостей експорту аграрної продукції посилиться настільки, що буде сприяти хвилі банкрутств в агросекторі.

Руда замість зерна

Агросектор дискримінується не лише за тарифами, а й за структурою перевезень. Пріоритетом має бути транспортування зерна, натомість Україна вивозить за кордон майже втричі більше металу: 21% і 62% відповідно.

Приклад – популярний прикордонний перехід Ізов, який має широку колію і не вимагає перевантаження продукції через несумісність з колією ЄС. У травні ним проїхало 2,1 тис вагонів агропродукції із загальної кількості 15,5 тис вагонів.

20 червня в черзі на Ізов стояли 3,1 тис вагонів агропродукції, 300 з них з олією, продукцією з високою доданою вартістю. Якщо зважити на темпи вивезення в травні, то нескладно порахувати, що черга становитиме півтора місяця.

Політичне лобіювання гірничо-металургійної галузі очевидне. Тут чітко простежуються інтереси Ріната Ахметова, власника металургійної групи "Метінвест", та Міттала Лакшмі, індійського бізнесмена, засновника металургійної групи Mittal Steel Company N.V. та співвласника Arcelor Mittal.

Останній має заводи в Польщі, куди перевозить за пільговими тарифами руду з України. Таким чином, олігархи мають пріоритет у залізничних перевезеннях.

Це не лише погіршує фінансовий стану аграрних підприємств, а й поглиблює світову продовольчу кризу. Доцільно нагадати, що ООН спрямовує нужденним країнам продовольство, 40% якого походить з України.

Шлях у прірву

Логістична складова аграрного експорту з початку війни пережила хвилю подорожчання. Якщо витрати трейдерів до війни становили близько 20 дол за тонну, то зараз вони зросли до понад 100 дол за тонну. Це збільшення трейдери переклали на виробників, пропорційно знизивши закупівельні ціни.

Подорожчали добрива, пальне, засоби захисту рослин, зросла облікова ставка, встановився невигідний для аграріїв валютний курс. Ці чинники ускладнили фінансування сектору, тому значна частина підприємств може збанкрутувати.

При збереженні низьких закупівельних цін і відсутності інструментів фінансування галузі країну очікує скорочення посівних площ, що призведе до зростання безробіття та соціальної напруженості в сільській місцевості.

Підвищення тарифів на залізничні перевезення на 70% стане ще одним фактором зростання собівартості продукції рослинництва і для багатьох підприємств – завершальним кроком до припинення діяльності.

Якщо "Укрзалізниця" потребує додаткових доходів, потрібно не піднімати вартість перевезень, а вирівняти тариф і зробити його однаковим для всіх.