Ситуація із закритими ринками під час карантину оголила одну з найбільших проблем українських малих та середніх аграріїв: канали збуту вирощеної продукції.

У той час як 2/3 українського зерна експортується за кордон, ситуація з овочами, фруктами, ягодами інакша: чимало виробників реалізують їх всередині країни. І, практично, єдиним каналом збуту, окрім переробних підприємтсв, для такої продукції залишаються ринки у малих та великих містах. Після останньої двотижневої заборони працювати, спричиненої карантинними обмеженнями, ринки  відкрили, однак чимала кількість ранніх овочів безповоротно втрачена.

Подібної ситуації можна було б уникнути, якби агровиробники були об’єднані у кооперативи, що дозволило б їм формувати досить великі партії продукції для реалізації мережам супермаркетів, як це практикується у всьому світі. Сьогодні ж малі та середні с/г виробники виявились відрізаними від цього каналу збуту – один виробник не зможе забезпечити потребу мережі магазинів у необхідних обсягах продукції, оскільки не вирощує стільки. 

«Мережам що потрібно? Щоб партія була достатньо велика, щоб вся продукція була однакова і за однією ціною, тоді її можна поставити на прилавок. Мережі не закуповують продукти для кожного магазину окремо, вони беруть їх одразу для всіх магазинів мережі. І наші середні та малі аграрії могли б скласти гідну конкуренцію імпортерам та великим господарським поставникам: якість і ціна у них не гірші.  Те ж саме з експортом. Якщо в тебе є велика партія, наприклад, помідорів однакового сорту, розміру, якості, можна виходити на міжнародний ринок, добиватись кращих умов у переробника або самому ставати переробником. Бо сучасний світ – це промислове виробництво. А для промислового постачання потрібні великі партії однакового товару», - пояснює заступник голови ВАР Михайло Соколов.

Проблема, однак, у тому, що згідно із нинішнім законодавством про кооперацію, реалізувати такий підхід неможливо: с/г кооператив немає права закуповувати продукцію своїх членів-юридичних осіб. Аби реалізувати продукцію, кооператив має принести покупцю та підписати з ним договори доручення із кожним своїм членом. Звісно, це нереально, торгова мережа ніколи не працюватиме за такою схемою. Оскільки це не лише важко, але також дуже ризиковано: хто буде відповідати, якщо один із членів кооперативу не поставить продукцію або поставить неналежної якості?

Наразі у Верховній Раді чекає на розгляд у другому читанні законопроєкт про сільськогосподарську кооперацію (№0856), норми якого приводять діяльність кооперативу в Україні до міжнародних стандартів. В результаті його прийняття діяльність кооперативів буде значно спрощена і малі та середні виробники агропродукції отримають можливість продавати свою продукцію кооперативам, формувати великі партії та шукати нові канали її збуту, не будучи залежними лише від продовольчих ринків.