Через відсутність належної державної підтримки, Україна заглиблюється в молочну кризу. Крім стрімкої втрати поголів’я корів та скорочення виробництва, країна скотилася до статусу нетто-імпортера «молочки».

Виходом із цієї ситуації є реалізація Національної Стратегії розвитку молочної галузі 2021-2030 рр., розробленої Мінекономіки в діалозі з галузевими асоціаціями. Про це сьогодні йшлося під час пресконференції «Держбюджет 2021: які загрози для молочної галузі?», організатором якої виступила Асоціація виробників молока.

Як зазначила віцепрезидентка Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк, якщо в 2018 р. Україна  заробляла на виробленій молочній продукції,  то в 2019 р. в молочному еквіваленті вже було імпортовано молокопродукції на 500 тис т. В 2020 р. тільки за 9 місяців імпорт склав 218 млн доларів  і до кінця року його загальний вал, за очікуваннями аналітиків та експертів ринку, в перерахунку на молочний еквівалент досягне 1 млн т молока-сировини.

«У 2017 році, скасовуючи спецрежим ПДВ для агровиробників, уряд зобов’язався виділяти до 2021 року не менше 1% «аграрного» ВВП на програми державної підтримки АПК – тобто близько 7 млрд грн. Жодного року загальна сума держпідтримки не досягала таких розмірів», – зауважує Ганна Лавренюк.

Незважаючи на глибоку кризу в молочному секторі, у державному бюджеті на наступний рік фонд підтримки сільгоспвиробників збільшили лише на 500 млн грн (тобто до 4,5 млрд грн). Це незрівнянно менше, ніж пропонувало Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, підтримував Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики та очікували представники галузі.

Віцепрезидентка АВМ наголошує: «Якщо на тваринництво буде виділено 1 млрд гривень, це означатиме, що ми не використаємо той потенціал, який маємо на сьогодні. Фонди, передбачені на держпідтримку, вже показують, що їх недостатньо. На відшкодування вартості племінних ресурсів в бюджеті на 2020 рік закладено 300 млн грн, а заявок на сьогодні уже на 380 млн. Тобто, всі господарства, які розраховували на підтримку, отримають пропорційно нижчу суму».

Голова ради директорів Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський зауважив, що кризова ситуація, яка є в молочній галузі, має головний фактор – відсутність бачення у державних чиновників важливості молочного сектору для розвитку економіки.

«Для підтримки молочного сектору необхідно інвестувати 90 млрд грн протягом 10 років. В Україні сьогодні реально виробляється 6 млн тонн молока, а не 9,6, як констатує ДССУ. Для того, щоб наша нація почувала себе забезпеченою вітчизняними молочними продуктами, необхідно виробляти 10 млн тонн молока. Тільки в такому випадку будуть забезпечені потреби внутрішнього ринку і Україна знову набуде статусу експортно-орієнтованої країни», – говорить Вадим Чагаровський.

Заступник голови правління Української кооперативної федерації Зиновій Свереда наголосив, що агросектор має стати пріоритетом державної політики України:

«Без якісного села немає якісного міста, екології, продуктів харчування, здоров’я. Коли ми будемо мати правильну реінвестиційну політику держави у власний розвиток, то зможемо вирішити багато побічних і прямих загроз для українського села, яке зникає. Ми звертаємось до керівників держави, сільське господарство – це ваша особиста безпека», – зазначив Зиновій Свереда.

На тому, що агросектор і молочна галузь зокрема потребують більшої і  фінансової, і законодавчої підтримки наголосив заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) Михайло Соколов.

«Якщо ми подивимось на Європейський Союз, зокрема на те, скільки виділяється дотацій на гектар, то, аби зрівнятись з ними, нам потрібно було б виділяти близько 400 мільярдів на рік. А у нас всього виділяється 4 мільярди і один мільярд на тваринництво. Це надзвичайно мала сума. Але якщо ми думаємо, що ситуація плачевна лише по відношенню до Європейського Союзу, то це не так. Аналогічно в Російській Федерації, і в Білорусі аграрний сектор достатньо серйозно субсидується. Можливо, в два рази менше, ніж у Європейському Союзі, але це все одно в 50 разів більше, ніж у нас», – зазначає Михайло Соколов.

Разом з тим, зазначив експерт, є кроки, які не потребують навіть грошей, а звичайної уваги до галузі. Наприклад, прийняття закону щодо посилення боротьби з фальсифікацією молочних продуктів. На жаль, Верховна Рада протягом останніх 5 років так і не змогла його розглянути. Так само протягом останніх кількох років ведеться мова про зниження ставки податку на додану вартість (ПДВ) на готову продукцію галузі тваринництва. Однак, весь цей час питання не вирішується. Хоча у всій Європі знижена ставка ПДВ діє на всі продукти харчування.

 Асоціація виробників молока закликає Кабінет Міністрів, в  руках якого зараз зміни до тексту документу до другого читання,  прийняти правильне остаточне рішення щодо фінансування сектору тваринництва загалом, і молочного зокрема. Адже без належної підтримки нереально вивести молочну галузь із кризи.

Національна Стратегія розвитку молочної галузі дасть можливість наростити обсяги виробництва молока від промислових ферм до 10 млн тонн. Крім того, це спрятиме тому, щоб присадибний сектор трансформувався в сімейні молочні ферми, фермерські господарства, став прозорим для контролю і гарантування безпечності і якості молочної сировини.

Кожна додаткова тонна молока-сировини, вироблена в молочній галузі, це 15 тисяч нових робочих місць у молочному скотарстві та 135 тисяч - у суміжних галузях, 10 млрд. грн відрахувань із зарплат до бюджету, додаткових 160 тисяч корів, нові молочнотоварні ферми.

Підтримка молочного сектору – це не втрати і не витрати в економіку, а надзвичайно рентабельні інвестиції. Тому в усьому світі тваринництво активно підтримується з на державному рівні.