Запитання: Наше господарство згідно Колективного договору планує безплатно харчувати  в полі  механізаторів. Як правильно організувати бухгалтерський та податковий облік  такого харчування

Сільгосппідприємства самостійно вирішують, чи забезпечувати харчуванням працівників на час проведення польових робіт. Харчування працівників може бути як безплатне (за рахунок коштів підприємства), так і платне (вартість харчування зазвичай утримують із зарплати працівників).

Порядок харчування працівників коштом підприємства слід прописати у трудовому або колективному договорі. Також можна оформити Положення про харчування працівників чи видати окремий наказ роботодавця. Такі документи повинні містити:

• схему організації харчування (безпосередньо в їдальні або в іншому приміщенні підприємства, із використанням послуг сторонньої організації тощо);
• джерела фінансування (коштом підприємства, самих працівників, дотаційні чи інші кошти);
• порядок проведення розрахунків (використання талонів, карток або інших інструментів, попередня оплата, розрахунок за певний період за працівників, утримання із заробітної плати, система знижок тощо).
• Саме від цього залежатиме порядок оподаткування вартості харчування працівників.

Харчування за рахунок підприємства

Як передбачено ст. 7 Закону від 14.10.92 р. № 2694-XII «Про охорону праці», керівник підприємства (роботодавець) може за власні кошти додатково встановлювати працівникові в колективному договорі (угоді, трудовому договорі) пільги та компенсації, не передбачені законодавством. Безплатне харчування або харчування з частковою оплатою є однією з таких пільг.

Чинне законодавство не регулює порядок видачі та обліку пільгового харчування. Рекомендуємо передбачити можливість надання харчування в колдоговорі або індивідуальних трудових договорах в розділі «Оплата праці» або «Гарантії, пільги та компенсації» (це вигідно з точки зору оподаткування). Порядок надання харчування можна оформити додатком до колдоговору, де мають визначатися розміри пільгового харчування, порядок його отримання та обліку. Такий додаток має бути затверджений керівником підприємства та узгоджений із представником трудового колективу. Додаток має містити таку інформацію:

• коло працівників, яким надається пільга (усі працівники підприємства або тільки задіяні на певних роботах);
• порядок та місце отримання харчування;
• форма оплати (безплатне, з частковою оплатою);
• при харчуванні з частковою оплатою – строки та порядок розрахунків за харчування, надане працівнику.

Працівникам можуть видаватися спеціальні талони на харчування. Факт надання харчування може також підтверджуватися спеціальними відомостями з підписами працівників, яким надано харчування.

Харчування з утриманням із зарплати

Якщо підприємство забезпечує працівників харчуванням із наступним утриманням його вартості із зарплати, тоді воно повинне отримати їх згоду на таке утримання. Для цього працівники можуть написати відповідні заяви на ім’я керівника підприємства.

У такому разі протягом місяця харчування надається на підставі спеціальної відомості, у якій працівники розписуються про отримання харчування. У кінці місяця на підставі цієї відомості та заяв працівників вартість наданого харчування утримується з їхньої зарплати.

Слід прописати схему розрахунків (повністю коштом роботодавця або частково за рахунок працівників, компенсація роботодавцем вартості харчування в межах певної суми, самостійна оплата харчування працівниками тощо), строки, періодичність, форми і порядок розрахунків, за потреби – алгоритм документообігу.

Особливості обліку, якщо страви готуються в їдальні, такі:

• супутні витрати, понесені на приготування страв (зарплата з нарахуваннями, амортизація обладнання тощо), крім матеріальних витрат сировини, не включаються до виробничої собівартості готових страв, а відносяться до складу витрат на збут (субрахунок 93);
• методом калькуляції розраховується тільки ціна реалізації кожної страви чи виробу. В основу складання калькуляції покладено норми закладки сировини, встановлені діючими збірниками рецептур;
• собівартість страв, виробів не розраховується, у бухобліку їх вартість відображається за вартістю продуктів, сировини, з яких їх виготовлено, – як правило, за цінами для продажу, рідше – за цінами придбання.

Якщо вартість страв не буде компенсуватись працівниками, то їдальня не отримуватиме доходів, а отже, вона вважатиметься витратним підрозділом. У цьому випадку всі витрати їдальні доцільно списувати на субрахунок 949, включаючи амортизацію основних засобів.

Податкові наслідки

Відповідно до пп. 163.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід, отриманий таким платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді, зокрема, харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств (пп. «б» пп. 164.2.17 ПКУ). Варто зауважити, що слова «крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств» втратили своє значення з 01.01.2015 р., з тих пір як об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінрезультат, визначений за правилами бухобліку та скоригований на різниці, встановленій нормами ПКУ. Різниць, що стосуються саме харчування працівників, в ПКУ немає.

На жаль, ці операції оподатковуються ЄСВ, оскільки безоплатним харчуванням забезпечуються виключно працівники підприємства і продукти харчування закуповуються відповідно до кількості працівників, то дохід у вигляді вартості такого харчування є об’єктом оподаткування не тільки ПДФО і військовим збором, а й базою нарахування ЄСВ.

Навіть, якщо забезпечення харчуванням працівників прописані в положенні колективного договору, укладеного між адміністрацією» та трудовим колективом, це не дає звільняє підприємство від нарахування ЄСВ. Згідно з частиною першою ст. 9 Закону України від 01 липня 1993 року № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Однак, будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Тому, положення колективного договору не можуть встановлювати або змінювати норми ПКУ щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Якщо харчування працівників прописане в трудовому або колективному договорі, воно матиме «зарплатний» характер і його вважатимуть частиною зарплати як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що їх включають до фонду зарплати (пп. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держстату від 13.01.2004 № 5).

Щодо «зарплатного» харчування діють такі самі правила оподаткування ПДФО, як для зарплати. Дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді харчування, безоплатно отриманого платником ПДФО, оподатковується за ставкою 18 % з урахуванням «натурального» коефіцієнта і ВЗ, але без «натурального» коефіцієнта.

Якщо харчування надається працівникам за умови повної оплати ними його вартості, то в цьому випадку додаткового блага не виникає, оскільки, по суті, працівники просто купують страви за їх звичайною ціною. Можливі дві форми оплати:

• шляхом вирахування вартості харчування із заробітної плати працівників;
• шляхом приймання оплати від працівників у готівковій формі, платіжними картками або шляхом безготівкової оплати через установи банків.

Другий варіант оплати вартості харчування перетворює операцію з надання харчування працівникам у звичайну роздрібно-торговельну операцію.

Оскільки працівники самі відшкодовують вартість отриманого харчування, воно не є для них доходом, тому заробітна плата в розмірі наданого харчування не нараховується, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не утримуються, єдиний соціальний внесок не нараховується.

ПДВ:

Залежно від способу харчування будуть різні й податкові наслідки. У разі грошової компенсації працівникам витрат на харчування відсутнє ПДВ-постачання, але й податкового кредиту теж не буде, адже маємо господарську операцію між підприємством та працівником.

Що стосується зобов’язання з ПДВ, то підприємству потрібно слідкувати за ПДВшною мінімальною базою. При чому для придбаних готових продуктів мінбазою буде ціна їх придбання, а для власних страв, приготованих у їдальні – звичайна ціна (п.188.1 ПКУ). Тому, якщо працівникам продають за ціною нижчою за мінбазу – то ПДВ слід до нараховувати до рівня такої мінбази.

Нарахування податкових зобов’язань за безоплатні обіди. Для ПДВ-цілей така операція не що інше, як постачання (пп. «в» пп. 14.1.185 та пп. «в» пп. 14.1.191 ПКУ). Зобов’язання варто нараховувати, орієнтуючись на мінімальну базу –  не нижче ціни придбання обідів (п. 188.1 ПКУ).

Коли харчування у власній їдальні, то придбані з ПДВ товари та різноманітні харчові інгредієнти збільшують податковий кредит, якщо ні – то у Вас просто не має податкового кредиту. Далі, якщо відбувається безкоштовна роздача обідів, то з’являється обов’язок нарахування податкових зобов’язань виходячи з мінімальної бази.

Інколи роботодавці реалізують працівникам продукти харчування (готові страви). Наприклад, для своїх – знижка 50%. На дату реалізації з’являється обов’язок нарахування податкових зобов’язань. Проте не забуваємо про мінімальну базу для ПДВ. Якщо продукти харчування (готові страви): придбавались готовими, то мінімальна база для ПДВ – ціна їх придбання; готувалися у власній їдальні – звичайна ціна (п. 188.1 ПКУ). Якщо постачання харчування нижче мінбази – слід донарахувати податкові зобов’язання.

Раніше була можливість через забезпечення неперсоніфікованого харчування дещо заощадити на оподаткування. Однак, чергове роз’яснення податківців щодо безоплатного харчування працівників за принципом «шведського столу» наполягає на оподаткуванні ПДФО та ВЗ, всупереч тому, що такий дохід надається не персоніфіковано.

Почали податківці, як і зазвичай, з роз’яснення термінів. Визначення понять «шведський стіл», «харчування за принципом «шведського столу» та «громадське харчування» не передбачено положеннями ПКУ та іншими нормативно-правовими актами України.

А от визначення поняття доходу з джерелом походження з України наведено у пп. 14.1.54 ПКУ – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Також ст. 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску. Водночас ч. 7 ст. 7 Закону №2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується КМУ (Постанова №1170). І от цей перелік не включає витрати на безоплатне харчування.

І от спираючись на це ДФСУ зазначає, що оскільки безоплатним харчуванням («громадським харчуванням», «харчуванням за принципом «шведський стіл») забезпечуються виключно працівники товариства і продукти харчування закуповуються товариством відповідно до кількості працівників, то дохід у вигляді вартості такого харчування є об’єктом оподаткування ПДФО і військовим збором. А ще вартість такого доходу є базою нарахування ЄСВ.

При цьому, оскільки у п. 164.2 ПКУ саме такого виду доходу не передбачено, податківці класифікували його як інші оподатковані доходи (пп. 164.2.20 ПКУ).

Раніше податківці класифікували такий дохід як додаткове благо. Однак Харківський апеляційний адміністративний суд у Постанові у справі №820/764/18 з ними не погодився і скасував консультацію фіскалів. Після такого рішення суду податківці змінили свій підхід до питання і почали класифікувати такий дохід як інші доходи.