Аграрії Херсонщини вимагають повністю припинити програму енергосервісу насосних станцій системи зрошення, ініційовану у 2018 році, та розірвати договори з компаніями, які уже здійснили модернізацію обладнання. Заміна обладнання на більш енергоефективне, яке мало здешевити вартість води для поливу полів, спрацювало з точністю до навпаки: вода здорожчала. Річ у тім, що в умовах тендерів стоїть вимога лише щодо енергоефективності обладнання і зовсім не береться до уваги його вартість.

Як зазначає учасник ВАР, голова громадської спілки «Асоціація водокористувачів» Володимир Хвостов, встановлення енергозберігаючого обладнання для економії електроенергії – це сам по собі чудовий підхід, який дуже добре зарекомендував себе у Європі. Адже більша частина собівартості куба води – до 80% – це електроенергія, а  20% – подача води по каскаду водоканалів до точки водовиділення.

«Однак в Україні все чомусь пішло не так. Компанії сильно завищують вартість нових насосів. Комплекс обладнання може коштувати, наприклад, 3 мільйони гривень, а його оцінюють в 5 разів більше і договір підписується на 15 мільйонів. Відшкодування вартості обладнання та його обслуговування через державну установу покладається на водокористувачів. Для нас, аграріїв, тариф на куб води фіксується. Це при тому, що зараз – вільний ринок електроенергії і вартість одного кіловату коливається, відповідно коливається і вартість води. Крім того, є нічний тариф, коли ціна на електроенергію падає практично наполовину. Якщо ж на насосній станції уже впроваджено енергосервіс, то береться середня ціна за три останні роки до проведення енергосервісу і застосовується, незалежно від того впала вартість електроенергії, чи ні», – пояснює Володимир Хвостов.

Однак, є й інша проблема: обладнання на станціях замінюється не повністю, а частково. Якщо воно вийде з ладу, замінити його швидко не вийде. Відповідно, це – зупинка поливу полів, а для аграріїв – загибель урожаю і збитки.   

«Зі 100% обладнання насосної станції, оновлюється вона  20%-30%. Все інше залишається таким самим застарілим. Але це нове обладнання теж може поламатись. І якщо в управліннях зрошувальних систем є склад із запасом двигунів, насосів, що стояли раніше, то для нового обладнання такого немає. Більшість енергосервісних компаній знаходяться у Києві. У них термін на усунення поломки – до двох тижнів. А ви уявляєте, що таке полив у сезон? Пів дня немає води – і все згоріло», – розповідає аграрій.

Більше того: агровиробники звертають увагу на те, що держава на своїй власності уже перестає бути господарем. І це у майбутньому може призвести до надзвичайно негативних наслідків. Наразі на фінальній стадії розробки знаходить законопроєкт про об’єднання водокористувачів. Після його прийняття аграрії зможуть об’єднуватись в асоціації та самі брати на баланс насосні станції для їх модернізації. Однак, за таких умов передача насосних станцій ускладниться і їхня балансова вартість значно зросте. 

  «Історія з енергосервісами – це дуже продумане, завуальоване корупційне діяння. Адже пред’явити претензії немає кому. Потрібно дуже скрупульозно підійти до цього, щоб зрозуміти що взагалі відбувається. Якби у тендерах було прописано, щоб виставляли найефективнішу і найдешевшу установку, або у співвідношенні до вартості кіловата, була б інша справа. Ні один аграрій не поставив би собі таке енергоефективне обладнання, яке коштувало б йому вп’ятеро дорожче», – зазначає учасник ВАР Сергій Рибалко. 

Наразі за сприяння голови Держводагентства Валентина Шліхти процес енергосервісу призупинено та розпочато процедуру перевірки обґрунтованості та доцільності проведених закупівель. Однак, аграрії побоюються, що все може відновитись. Саме тому закликають Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України скасувати вже проведені тендери з енергосервісу та розірвати енергосервісні договори як такі, що не відповідають початковим цілям.