Запитання:  Приватне сільськогосподарське підприємство є платником єдиного податку 4 групи. Власники - фізичні особи громадяни України мають намір розподілити отриманий в 2018 році прибуток на дивіденди. Які податки за якими ставками слід сплатити та як  правильно оформити таке нарахування і виплату?

Визначення дивідендів наведено в кількох нормативних документах: для бухгалтерського обліку це визначення наведено в п. 4 П(С)БО 15, але з метою оподаткування до уваги слід брати визначення, наведене в пп. 14.1.49 ПКУ. Згідно з ним, дивіденди – це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, які засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Як правило, дивіденди виплачують за певний рік – після його закінчення і затвердження фінансової звітності. Але заборони виплачувати дивіденди за певний квартал (або не розподіляти прибуток кілька років, а потім прийняти рішення про їх виплату) чинним законодавством не встановлено. ПП – може нарахувати і виплатити дивіденди за будь-які періоди року, передбачені його статутом (хоч за один день). Платникам ЄП слід пам'ятати про заборону розрахунків у негрошовій формі.

Рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів засвідчується наступними документами:

1. протоколом загальних зборів, у якому засновники (учасники) підприємства наводять рішення щодо розподілу чистого прибутку та виплату дивідендів. У протоколі слід зазначити суму прибутку, спрямовану на виплату дивідендів, відповідний період розподілу прибутку, розмір дивідендів та порядок і строки їх виплати.

Якщо рішенням засновників (учасників) у протоколі не буде зазначено строк виплати дивідендів, тоді починає діяти норма ст. 530 ЦКУ, де застосовується строк у сім днів з дня пред'явлення учасником вимоги щодо виконання зобов'язання з виплати дивідендів.

2. наказом, у якому директор (чи інший виконавчий орган підприємства) призначає виплату дивідендів на підставі рішення загальних зборів засновників (учасників). Такий наказ є підставою для бухгалтера розпочати проводити нарахування/виплату дивідендів. Однак такий наказ не обов’язковий.

Оподаткування дивідендів ПДВ не залежить від того, кому вони виплачуються, але залежить від того, в якій формі вони виплачуються. Адже відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ суми дивідендів, виплачені емітентом у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, визначені «Інструкцією зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 р. № 5.

Тому, дивіденди не належать до фонду оплати праці (п. 3.35 розд. 3 Інструкції № 5) і ЄСВ на суму дивідендів не нараховується, навіть якщо вони виплачуються працівникам підприємства (наприклад, директору, який одночасно є засновником).

Згідно з пп. 170.5.2 ПКУ, будь-який резидент, який нараховує дивіденди, є податковим агентом. Відповідно до пп. 164.2.8 ПКУ пасивні доходи у вигляді дивідендів включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи, як наслідок, оподатковуються ПДФО та військовим збором.

А от ставка податку визначається податковим статусом емітента:

5% – у разі виплати дивідендів юридичною особою – платником податку на прибуток (пп. 167.5.2 ПКУ);

9% – у разі виплати дивідендів за акціями та/або інвестиційними сертифікатами, корпоративними правами, нарахованими нерезидентами, інститутами спільного інвестування та платниками єдиного податку (пп. 167.5.4 ПКУ);

18% – у разі виплати дивідендів, що нараховані за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих, адже з метою оподаткування такі дивіденди прирівнюються до заробітної плати (пп. 167.5.1 ПКУ).

Тобто у разі виплати дивідендів фізособам-засновникам емітентом-«єдинником» – 9%. У разі виплати дивідендів за минулі періоди їх оподаткування здійснюється за ставками ПДФО, які діють на момент їх нарахування.

Зазначений підхід застосовується при виплаті дивідендів на користь учасників – фізичних осіб незалежно від їх резиденства, тобто резидентам та нерезидентам України.

Щодо військового збору, то дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб – резидентів (нерезидентів), включаються до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку. Тому такий дохід підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%.

Податки сплачуємо згідно з пп. 168.1.5 ПКУ – протягом 30 к. д. після закінчення місяця, в якому нараховано дивіденди (у строк для місячного податкового періоду).