Аграрії в нашій країні доволі різносторонні люди, яким приходиться цікавитись широким спектром питань, що виникають в процесі господарювання. Одним із таких питань є оренда сіножатей, чи потрібно оформляти договори на ці землі?

Отже, стосовно проведення державної реєстрації права оренди.

Стаття 639 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 628, 629 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте ст. 14 Закону України «Про оренду землі», яка є спеціальною нормою в даному випадку, визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу.

Законодавство не містить виключення при укладенні договір оренди щодо сіножатей. А тому для укладення договору оренди землі достатньо лише письмової форми.

Згідно ст. 19 Закону України строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Тому, письмовий договір оренди сільськогосподарських угідь є «правовою картою», в межах якої підприємство і орендодавець маєте право рухатись, визначаючи права і обов’язки, строком, який визначений в договорі, момент початку і завершення якого вираховуються з моменту державної реєстрації.

Наявність письмового договору захистить інтереси під час вирішення спорів з орендодавцем, а державна реєстрація права оренди може захистити Ваші інтереси від конкурентів при продовженні договору оренди чи інших ситуаціях.

Щодо цільового використання земельної ділянки.

Відповідно до п. а ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) належать до земель сільськогосподарського призначення.

Цільове призначення земельної ділянки – це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства у випадку невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення використання земель не за цільовим призначення тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85-425 грн.) і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 – 510 грн.). Розмір штрафу визначається державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в області при розгляді справи про адміністративне правопорушення на підставі акту про виявлені правопорушення.

Розмір штрафу не залежить від кількості земельних ділянок, на яких виявлено порушення, передбачене ст. 53 КУпАП.

Інформація підготовлена :

Юридично консультаційна служба Всеукраїнська Аграрна Рада та Шеремета Віта