Розглядаємо це питання спільно з Вікторією Кіпріяновою

Згідно з п. «а» ч.3 ст.22 Земельного кодексу України (ЗКУ) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Стаття 36 ЗКУ містить наступні положення щодо земельних ділянок для городництва:

• громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва;
• на земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається;
• на земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди.

Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 93 ЗКУ:

• право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності;
• земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

А частиною 6 цієї ж статті передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125).

Умови щодо суборенди земельних ділянок визначені і у статті 8 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою:

• орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду;
• умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому;
• строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі;
• у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється;
• право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації;
• за згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Таким чином, суборенда земельної ділянки для городництва чинним законодавством України не заборонена. А для оформлення суборенди має, по-перше, існувати укладений договір оренди такої земельної ділянки та зареєстроване право оренди на підставі нього, і, по-друге, необхідно отримати згоду орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду. Така згода може бути передбачена безпосередньо самим договором оренди землі або отримана окремо у відповідності до положень ст.8 ЗУ «Про оренду землі».