Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із:

• земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
• земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
• земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Однак дані норми можна застосовувати лише при умові, якщо засновнику чи членам фермерського господарства земельна ділянка належить на праві приватної власності.

Проте, якщо в членів фермерського господарства земля орендована, тоді необхідно укладати договір суборенди земельної ділянки, де суборендарем буде фермерське господарство як юридична особа, а орендодавцем – член фермерського господарства як фізична особа.

Крім того, Закон України «Про фермерське господарство» передбачає ще одну правову конструкцію, користуючись якою фермерське господарство має можливість користуватись землями членів фермерського господарства. Це – передання членами фермерського господарства до складеного капіталу ФГ права користування земельної ділянкою . Після цього право оренди члена ФГ стає майном фермерського господарства (ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство»).

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

В такому випадку необхідно внести зміни в Статут фермерського господарства, в якому прописати, які майнові права передаються , умови та строк, на який передається зокрема право оренди члена ФГ.