На сьогоднішній день, досить часто трапляється ситуація, коли дата державної реєстрації договору оренди земельної не збігається із датою підписання самого документу. Здебільшого це було пов'язано із недосконалою системою реєстрації договорів оренди землі до 1 січня 2013 року. На жаль, чинне законодавство не містить чіткої відповіді на це питання. В зв'язку з цим все більше орендодавців почали звертатися до суду за захистом свого права та визнавати договори оренди землі припиненими.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України у постановах від 18.01.2017 у справі № 532/129/16-ц та від 27.04.2017 у справі № 6-422цс17 де зазначає, що строк дії договору оренди землі настає з моменту державної реєстрації, а не з моменту його укладення.