Початок 2022 року був затьмарений скандалом на молочному ринку України та взаємними звинуваченнями виробників та переробників молока у штучному завищенні/зниженні цін на сире молоко.

Скандал досягнув такого рівня, що Міністерство аграрної політики та продовольства України було вимушене під час новорічних свят провести серію нарад та консультацій з учасниками ринку. 

Однак вирішити конфлікт не вдалося. Сторони звинувачують одна одну в некоректній поведінці та шантажі. 

Єдине, у чому погоджуються, так це в тому, що коли й надалі так продовжуватиметься, на молочну галузь чекає остаточний занепад: закриття ферм та переробних підприємств, втрата тисяч робочих місць та захоплення українського ринку імпортною молочною продукцією.

Непідготовленому розібратися у тому, що відбувається, практично неможливо. Тому спробуємо пояснити, що трапилося, спираючись на факти, очима виробників молока. Сподіваємось, що і переробники зможуть висловити свою позицію, також керуючись фактами.

Ринкове зниження цін або монопольна змова

Відправною точкою скандалу стало масове отримання господарствами протоколів про зниження цін, яке понад 24 заводи-переробники надіслали своїм постачальникам 29-30 грудня. 

У листі вони зазначили, що в односторонньому порядку з 1 січня 2022 року знижують закупівельні ціни на молоко-сировину. Питання було поставлене руба: або погоджуєтесь на такі умови, або молоко на переробку можете не привозити.

На момент отримання повідомлення про зниження цін масштаб проблеми виробникам молока був ще невідомий. Проте, воно відразу викликало обурення, оскільки в цей час вже неможливо знайти інших покупців. 

А отже, у будь-якому випадку, доведеться постачати молоко за зниженою ціною як мінімум до 20-х чисел січня, бо домовитися про зміну покупця можна лише після закінчення новорічних свят.

Зниження цін у січні не є чимось незвичайним. Після свят попит на молочні продукти тимчасово падає, а разом із ним незначно знижуються і ціни. Проте, це ніколи не відбувалося в односторонньому порядку і одночасно з 1 січня. 

До цього часу кожен переробник вів переговори зі своїми постачальниками, у результаті яких вони домовлялися і знаходили певний компроміс, звісно, в кожного свій, оскільки і виробництво молока взимку також знижується. 

Крім того, в Україні, як і раніше, спостерігається гострий дефіцит справді якісного молока – лише 30% молока, яке поставляється на переробку, за своїми показниками якості дозволили б використовувати для виробництва продуктів харчування у ЄС. 

Відповідно, виробники такої якості молока у переробників завжди були на особливому рахунку.

Також аграрії виявилися не готовими і до того, що ціну вимагатимуть знизити одразу на 10%. Це небувалий обвал, який, згідно з даними Асоціації виробників молока, робить планово збитковими всі ферми з чисельністю менше 500 голів. 

А це більше половини виробленого в Україні молока і, відповідно, робочих місць у всій галузі.

У відповідь Асоціація виробників молока заявила, що вважає монопольною змовою одностороннє підвищення цін на молоко-сировину переробними заводами і вимагає припинити порушення закону: повернути попередні ціни і розпочати переговори переробників та їх постачальників без зовнішньої координації позицій, тобто без цінової змови. 

В іншому випадку асоціація звертатиметься з відповідною заявою до Антимонопольного комітету України. На жаль, незважаючи на втручання Мінагро, ситуація не змінилася.

Економіка молочної кризи 

На зустрічі в Мінагро переробники заявили, що закупівельні ціни на сире молоко в Україні вищі за європейські, тому вони не можуть конкурувати з європейськими переробниками і вимушені їх знижувати. 

З відповідною доповіддю виступив завідувач відділу податково-бюджетної політики Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Леонід Тулуш. Проте, уважний аналіз наведених даних з посиланням на Євростат показує, що ситуація з точністю до навпаки.

Перш за все, Леонід чомусь аналізує ціни станом на листопад 2021 року, хоча переробники знизили ціни наприкінці грудня, а його доповідь відбулася у січні вже 2022 року. 

При цьому з грудня ціни в Україні вже були помітно нижчими, ніж у ЄС. Обмовимося, що йдеться про молоко екстра-класу, яке лише й дозволено для переробки в ЄС, а в Україні є найдорожчим при тому, що його частка у наших переробників становить лише трохи більше 30%. 

З аналізу також випадає фактор валютних коливань у період минулого року, який був дуже значним і який, власне, і став єдиною причиною, через яку ціна нашого молока в перерахунку виявилася вищою за середньоєвропейську в період серпня-жовтня. 

Українські ціни наведені до показників якості молока, що використовуються в ЄС, за його енергетичною цінністю: жиром і білком, щоб порівнювати порівнянне (див. графік №1). 

Також, наводячи дані країн ЄС протягом року (до листопада включно), переробники чомусь вибрали тих, які не є помітними експортерами в Україну: Болгарія, Латвія, Литва, Словаччина, Угорщина. 

Справді, у цих країнах протягом року ціни були нижчими, ніж в Україні, але там і обсягів молока для продажу в Україні немає, тобто вони не впливають на український ринок. 

А ось країни, які виробляють багато молока: Франція, Німеччина, Голландія, які дійсно експортують свою продукцію в Україну у помітних обсягах, з аналізу чомусь знову випали (див. графік №2). 

Єдиний виняток – Польща, але й щодо неї дані за грудень вирішили не давати, мабуть тому, що у грудні там ціни були вже вищими, ніж в Україні.

У доповіді також наводиться інформація про те, наскільки ціна в окремо вибраних країнах була вищою, ніж в Україні. 

При цьому цифри, чомусь, виявилися завищеними. Наприклад, у тій же Польщі максимальне перевищення становило 10%, а не 15% (граф.3), а загалом по ЄС – трохи більше ніж 2%, але ніяк не 8%, як це повідомлялося.

Ще цікавішою та промовистішою вийшла ситуація з розрахунком прибутковості виробництва молока. 

Щоб показати, що українські аграрії повинні "поділитися маржою" з переробниками, були наведені дані щодо рентабельності тваринництва з включеним до нього рослинництвом. 

Вийшло, що рентабельність справді є, але знову ж таки замовчали про те, що вона нижча ніж у рослинництва самого по собі. Іншими словами, якщо середній аграрій вирізає стадо на м'ясо, звільняє працівників, перестає вирощувати корми, а на тій же землі вирощує зернові та технічні культури для продажу, він зароблятиме більше. 

Що це означає? Це означає, що тваринництво, насправді, збиткове, а його формальна висока рентабельність лише маніпуляція даними, коли корми враховуються не за ринковою вартістю, а по собівартості їх виробництва. 

Це все одно, що об'єднати в одну юрособу видобувача газу та молочний завод і на цій підставі заявляти, що переробка молока надрентабельний бізнес, адже якщо врахувати при сушінні молока газ за собівартістю видобутку, дійсно, вийде дуже прибутково. 

Тільки щось видобувачі газу не поспішають купувати переробні підприємства, хоча гроші у них на це є.

І останній акорд, це наведені дані щодо вартості кормів, які становлять більше половини собівартості виробництва молока. 

Мовляв, українські аграрії купували соєвий шрот у листопаді за 442 доларів/тонна, за середнім курсом НБУ це 11 690 грн/тонна, хоча насправді в Україні він коштував 14 150 грн без ПДВ. 

Дані були взяті з міжнародного ринку, де торгують шротом із ГМО сої, який в Україні заборонено використовувати. Навіщо робився цей розрахунок зовсім не зрозуміло, оскільки кожен аграрій знає, за яку ціну він може купити чи продати соєвий шрот і які ціни є на ринку.

Чи допоможе Антимонопольний комітет України?

Так що ж, виходить, що у переробників молока все гаразд і вони просто намагаються розжитися за рахунок фермерів? І так, і ні. Безумовно, їм важко конкурувати з європейськими виробниками, які мають масовану державну підтримку, до того ж й експортні субсидії. 

Крім того, по ним справді сильно вдарило зростання цін на газ. Проте, є й такі переробники молока, які взагалі не знижували ціни. То як їм вдається продовжувати працювати, переробляти молоко і не намагатися заганяти своїх партнерів у збитки?

Хтось перейшов із газу на тверде паливо, і тому більше не хвилюється через зростання його ціни. Хтось пішов із мереж, які забирають собі до 40% від ціни реалізації, при тому, що офіційно націнка становить 15-25%, просто в ній не враховуються ретробонуси та плата за маркетингові послуги, які самим переробникам зовсім не потрібні, так і споживачеві не несуть жодної користі. 

Хтось знайшов інші способи підвищення своєї ефективності, наприклад, випуск високомаржинальної інноваційної продукції. 

А хтось, хто не зміг зробити нічого з вищесказаного, вирішив, що заплатити за його неквапливість повинен аграрій – виробник молока, лише тому, що він має гроші, зароблені на рослинництві.

Зрештою, зробити так, щоб більше 24 молокопереробних заводів повідомили своїм постачальникам про одночасне зниження ціни і при цьому стверджувати, що змови не було і немає, це ж теж мистецтво!

У зв'язку з цим виникає лише одне запитання — а керівництву Спілки молочних підприємств України точно немає чого розповісти про те, як це сталося? 

Випадково не під час засідання правління асоціації керівникам 18-ти підприємств, тобто 70% її членів, одночасно, але цілком "випадково" та "незалежно" спала на думку ідея з 1-го січня знизити закупівельні ціни, хоча через девальвацію гривні українські ціни на молоко вже були нижчими, ніж у ЄС?

Аграрії щиро сподіваються, що відповідь на це непросте питання до керівництва Спілки молочних підприємств України допоможуть знайти фахівці Антимонопольного комітету України. 

Хоча, краще для всіх було б його не шукати, а просто повернутися до партнерських відносин, визнати помилку та розпочати розмову з чистого аркуша, як це й пропонувала зробити Асоціація виробників молока. 

Співавторка: генеральна директорка Асоціації виробників молока (АВМ) Ганна Лавренюк

Пʼятниця, 21 січня 2022

 

SaveUaФіксація збитківагроцентр

Партнери