У презентованому кінцевому варіанті законопроєкту №2178-10 про ринок землі, який виноситиметься на друге читання у парламенті, не дивлячись на внесені правки, не були враховані ключові вимоги аграріїв.  

Зокрема, вимога щодо поетапного запуску ринку землі. ВАР неодноразово наголошувала, що земельну реформу потрібно проводити у два етапи: спочатку право купувати землю повинні отримати  лише фізичні особи-громадяни України з обмеженням в одні руки до 500 га. І лише через певний час – два-три роки – доступ до ринку землі може бути наданий юридичним особам з обмеженням по концентрації землі у 5 тис. га.

Подібний підхід дав би можливість малим аграріям конкурувати з великими на рівних. Натомість зараз чимало з них просто не зможуть взяти кредити на купівлю землі, оскільки не мають ні необхідної кредитної історії, ні звітності, ні досвіду роботи з банками. І більшість банків не готові працювати з малими аграріями. Для вирішення цієї проблеми потрібен час, а, значить, перехідний період. Натомість одночасний допуск і фізичних, і юридичних осіб, як пропонується у законопроєкті, загрожує крахом для малих аграріїв, адже без кредитів конкурувати з средніми та великими компаніями, які мають доступ до фінансового ресурсу, для них практично неможливо.

Також вдвічі вищою виявилась цифра обмеження концентрації землі - 10 тис. га, у той час як аграрії пропонували до 5 тис. га в одні руки. З огляду на те, що за прогнозами самого уряду у перші 5 років буде запропоновано для продажу максимум 27% с/г землі, яку сьогодні обробляють аграрії, то навіть для господарств, у яких 10 тис. га в обробітку, а це - верхня межа максимально ефективного розміру - потрібно буде викупити в середньому лише 2,7 тис. га. З огляду на це, ліміт у 5 тис. га, на якому наполягали аграрії, - більш ніж достатній.

Крім того, у законопроєкті міститься ще одна норма, яка, зважаючи на присутність на ринку юридичних осіб уже на першому етапі, може створити нові можливості для махінацій. Це – можливість перевідступу першочергового права викупу землі.

Наприклад, компанія, може «перевідступити» своє першочергове право на купівлю землі кільком іншим фірмам, а заодно і «прокредитувати» їх для її купівлі. А ті у свою чергу, придбавши сільгоспугіддя, «здадуть» землю їй назад «в оренду» на 100 чи 200 років. В результаті обмеження на кількість землі в одних руках  перетворюється у фікцію.

Таким чином, влада однією нормою законопроєкту нібито встановлює обмеження на купівлю землі – до 10 тис. га, а іншою полегшує реалізацію  «законних» схем її обходу. Вигідною така позиція є, передусім, для аграрних олігархів, які, в разі прийняття законопроєкту у нинішньому його вигляді, отримають можливість концентрувати у своїх руках великі масиви землі.